«Під час церемонії відкриття Олімпіади в Токіо пролунала одна з найгірших поп-пісень усіх часів: я кажу про Imagine Джона Леннона, яку співав великий дитячий хор і ціла купа зірок», — написав у статті для «New York Post» єпископ Роберт Баррон.
Не йдеться про те, що єпископові-помічнику Лос-Анджелеському взагалі не подобається творчість «Бітлз» або Леннона особисто, — зовсім навпаки, він їхній фанат. Не йдеться також про музичну сторону цього твору. Проблему становить текст, який «є запрошенням до морального і політичного хаосу», пише Opoka.
Уже слова першого куплету викликають подив: «Уяви, що немає небес. Це легко, якщо постаратися. Під нами немає пекла, над нами тільки небо. Уяви, що всі люди живуть тільки сьогоднішнім днем».
Як зауважує єпископ Баррон, складно уявити щось гірше: «Сказати, що немає Неба ані пекла — це сказати, що немає абсолютних критеріїв добра і зла: немає способу до пуття визначити різницю між добром і злом, немає стандарту поза суб’єктивністю». Це не тільки теорія — досить поглянути на історію останнього століття: якими були наслідки заперечення об’єктивних моральних стандартів. Десятки мільйонів жертв атеїстичних режимів говорять самі за себе.
А що з «жити сьогоднішнім днем»? Світ, у якому всі живуть тільки «тим, що є зараз», був би утопією, — можливо, прекрасною в теорії, але, як усі утопії, неможливою. Спроби досягти неба на землі завжди закінчувалися невдачею. Коли ми вважаємо, що нам вдасться осягнути рай на землі, «як це робили безліч революціонерів та мрійників за останні 200 років, — тоді насправді ми творимо щось, що набагато більше нагадує пекло на землі».
Далі — ще гірше: «Уяви, що немає країн. Це легко, якщо постаратись. Нема за що вбивати ані вмирати. Немає також релігії». Це, знову ж таки, утопійні мрії, а що гірше — базовані на повністю фальшивому припущенні, що релігія це джерело агресії.
Як підкреслю автор публікації, мрії про суспільство без народів це мрії про «знищення людських відмінностей. Нема нічого поганого в існуванні окремих держав, а інколи потрібно боротися і помирати за свій край, коли він під несправедливою загрозою. Захист цієї людської дійсності це не підкорення бездумному націоналізмові».
«Мрія позбутися релігії — ще гірша. Серед секуляристів щонайменше трьох століть панує переконання, що релігія лежить в основі всіх наших конфліктів. Однак об’єктивні дослідження показують, що близько 6% усіх війн, щодо яких ми маємо докази, були викликані головно релігією. Набагато більше вбивчими виявилися націоналізм, економічне суперництво, племінні спори, колоніальні конфлікти і — а може, передусім, — атеїстичні ідеології».
Може видатися смішним, коли медіавласники-мільярдери співають «уяви брак власності, я замислююся, чи ти впораєшся. Нема потреби жадібності ані голоду. Братерство людей». Єпископ із певною дозою сарказму пише, що ми можемо замислитися над відмовою від власності, коли медіамагнати і сильні світу цього покажуть добрий приклад і зречуться всього, що посідають. Говорячи серйозніше, «проблему становить не володіння чимось само по собі; нею є брак морального бачення, щоб підпорядкувати те, чим володієш, спільному благу».
На завершення — а що таке «братерство людей»? Це щось, про що можна мріяти. Однак треба не випускати з уваги той логічний факт, що справжнє братерство людей не має підстав, якщо немає спільного Отця. Справжнє братерство, отже, випливає з нашого спільного джерела — що його як люди, створені на образ і подобу Бога, ми маємо в нашому Отці Небесному. Якщо заперечити релігію і Бога, то мрії про людське братерство стають фікцією.
Єпископ Баррон підсумовує: «Насолоджуйтеся мелодією Imagine, але, будь ласка, не керуйтеся її текстом».