«Багато друзів радять мені відступити, бо вибухівка вже в місті. Але як я можу підвести стількох чесних громадян? Я мушу залишитися», — казав Паоло Борселліно, знаючи, що його чекає.
Спочатку мафія вбила суддю Рокко Чіннічі. Потім — Джованні Фальконе. Італійський суддя Паоло Борселліно знав, що його чекає. І Чіннічі, і Фальконе були його близькими співробітниками. «Тепер моя черга», — сказав він. Але не припинив розслідування, а провадив його з іще більшою рішучістю. 17 липня 1992 р. Борселліно розмовляв у суді зі своїм другом, о. Козімо. Суддя несподівано став навколішки й попросив про сповідь. За два дні його вбили.
Спочатку Борселліно не збирався вести розслідування у справі мафії. Але коли йому призначили їх згори, то поступово почав відкривати масштаби кривди, якої мафія роками завдавала чесним людям. Тоді він зрозумів, що не може стояти осторонь.
Паоло Борселліно: «Треба поспішити»
Після арешту шістьох членів сицилійської мафії Cosa Nostra, включно з шурином її боса, убили його колегу, Емануеле Базіле, який теж займався цією справою. Паоло Борселліно встановив обставини його смерті й арештував винуватця замаху. Мафіозі сприйняли це як відкрите оголошення війни.
Суддя Рокко Чіннічі загинув внаслідок вибуху бомби, яку підклали під його автомобіль. Із того часу найближчим співробітником Борселліно став Джованні Фальконе. Вони разом розробляли мафіозні зв’язки, які вели глибоко в світ політики. Фальконе та його дружина загинули від вибуху бомби, яку підклали під міст, під яким вони проїжджали. Вибухова хвиля відкинула їхній автомобіль на 100 метрів.
Відтоді Паоло Борселліно знав, що у нього мало часу. Він взявся за розслідування Фальконе й постійно повторював, що треба дуже спішити. «Тепер моя черга».
Залишитися вдома в неділю? «Не можу, у мене зустріч»
У цій фразі не було й тіні безтурботності або бравади. Борселліно мав дружину і трьох дітей, яких любив понад усе. Він називав їх своїми героями і не міг змиритися з тим, що через його роботу вони змушені жити в постійному страху. Суддя був стурбований, що у замаху на нього можуть загинути його охоронці, з якими його пов’язувала глибока дружба. «Він ставився до нас, як до своїх дітей», — згадує Антоніо Вулло, єдиний, хто вижив після замаху. Деякі мешканці Палермо приходили й просили дозволити їм захистити свого суддю. Це його зворушувало, й попри те, що він не міг пристати на їхню пропозицію, завжди був їм радий.
Паоло Борселліно був людиною глибоко віруючою, хоча ніколи цього не демонстрував. Він старався принаймні щонеділі бути на Святій Месі. Охоронці іноді казали йому, щоб цього разу він відмовився, залишився вдома. «Не можу, у мене зустріч», — відповідав їм Борселліно. Після його смерті деякі знайомі зізнавалися, що тільки тепер зрозуміли, звідки у нього були сили на все, що він робив.
Блаженні спраглі справедливості…
Через місяць після вбивства Джованні Фальконе і за місяць до своєї смерті Паоло Борселліно брав участь у церемонії вшанування пам’яті свого друга. З цієї нагоди він зустрівся з сотнями молодих людей, скаутів, які прибули до Палермо з усієї країни. Разом із о. Козімо Раттобаллі він написав до них послання, в якому головну роль відігравали два з восьми біблійних блаженств: «Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться» та «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне» (Мт 5, 6.10).
В останні тижні життя Боселліно з ним зв’язався один із мафіозі, який був готовий поділитися важливою інформацією. Він наважився на це після того, як почув слова Розарії Кости, вдови поліцейського, вбитого разом із Джованні Фальконе. Під час похорону чоловіка вона звернулася до членів мафії, кажучи, що вона їм пробачить, якщо вони про це попросять. Але за мить розридалася і сказала, що вони не хочуть змінитися.
Посповідатися і попрощатися
«Багато друзів радили мені відступити, бо вибухові матеріали вже були в місті. Але як я можу підвести стількох чесних громадян? Я мушу залишитися», — казав Паоло Борселліно, знаючи, що його чекає.
Отець Козімо мав звичку відвідувати суддю й на роботі. Так він зробив і 17 липня 1992 р. Вони довго розмовляли. Коли священник уже збирався йти, Паоло попросив його затриматися. «Маєш мене посповідати. Я хочу таким чином приготуватися», — сказав він. Виходячи з дому, він заглядав дорогою до всіх друзів: хотів із ними попрощатися і всіх обійняти. Вони були вражені цим жестом. Зрозуміли його лише після смерті Паоло.
Суддю Паоло Борселліно вбили 19 липня 1992 р. Він ішов до своєї мами, яку мав відвезти до лікарні. У вибуху бомби також загинули п’ятеро його охоронців. Похорон судді Борселліно перетворився на велику демонстрацію солідарності та протесту проти дій мафії. Італійці до сьогодні повторюють слова свого судді про те, що той, хто керується страхом, помирає щодня, а той, хто собі на це не дозволяє, помирає лише раз.
Читайте також: Розаріо Ліватіно: суддя, який ішов на роботу з Карним кодексом і Євангелієм
фінансово.
Щиро дякуємо!
