В одеському кафедральному соборі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії відкрито виставку в межах проєкту «Репресована духовність».
Організатори — Одесько-Сімферопольська дієцезія, Громадська організація «Україна — це я», Галузевий державний архів СБУ, Державний архів Одеської області, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини ОДА, за підтримки Генерального консульства Республіки Польща в Одесі.
На стендах представлено фотокопії історичних документів, архівних матеріалів із фондів СБУ, фотографії… Текстова частина експозиції — це історичні довідки, розповіді про долі репресованих священників та віруючих.
Уже багато років як відкрито архіви і з’явилась безліч публікацій про сталінські репресії. Тож чи залишилося ще щось, чого ми не знаємо? Знаємо і про гоніння на релігію, і про знищення храмів, і про репресії проти духовенства й віруючих.
Але ця виставка у катедральному соборі насправді вражає. Невелика — декілька стендів, і вони — як вікна, відчинені у минуле. Документи — свідоцтва того, що це була не тимчасова кампанія, а свідома державна політика, направлена на викорінення християнської духовності та фізичне знищення її носіїв. Фото церков — знищених повністю і тих, що досі існують, але стоять напівзруйновані. Імена та прізвища тих, хто постраждав за віру. Йосип Нейгум, Михайло Келлер, Яків Маркварт, Антон Гофман, Циріак Рейхерт, Йосип Шейнер, Іван Таубергер, Йосип Крушинський… Людей звинувачували в участі у «контрреволюційній фашистській організації римо-католицького духовенства та віруючих в Одеській області».
Кафедральний собор в Одесі— найкраще місце для такої виставки. Він — теж із репресованих, адже в радянські часи тут був спортивний зал (збереглися фото й відео змагань у соборі). Репресований, але відроджений, — як і пам’ять про тих, хто повертається до нас із небуття…
фінансово.
Щиро дякуємо!
