Фото: о. Роман Лаба OSPPE
Сьогодні у Кам’янці-Подільському відбувся похорон отця Валерія Якубчика OSPPE, настоятеля парафії св. Миколая та монастиря отців паулінів.
39-річний священник помер 29 серпня у лікарні.
Отець Алоїз Кособуцький, який потрапив до лікарні разом з отцем Валерієм, ще досі там перебуває у важкому стані. Отець Арсеній Юрак, який повністю одужав від коронавірусу, призначений адміністратором парафій, якими у місті Кам’янці-Подільському та районі опікуються отці-пауліни.
Похоронну Месу 31 серпня 2021 р. у храмі св. Миколая очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський. Саме він уділяв свячення пресвітерату отцю Валерію 13 років тому.
Разом із єпископом Леоном співслужив єпископ-помічник Радослав Змітрович, отці-пауліни, що приїхали з усіх українських монастирів, священники з Кам’янець-Подільської дієцезії. З Польщі прибули представники Генеральної ради Ордену Святого Павла Першого Пустельника о. Пьотр Лоза OSPPE та бр. Бернард Ключковскі OSPPE.
В похоронних урочистостях взяли участь родина отця Валерія, його парафіяни. Прибув також Генеральний консул Республіки Польща у Вінниці пан Дамян Цярціньскі.
Відео: отець Лаврентій Жезіцький OSPPE
Делегат Генерала Ордену Святого Павла Першого Пустельника в Україні отець Роман Лаба OSPPE на початку Меси звернувся до присутніх:
— «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя», — цими словами прощалися з отцем Валерієм його однокурсники, які з огляду на відомі обмеження не змогли приїхати. Браття, які його добре знали, знали його запал і любов до спорту, вибрали цей вірш. Але це реальність нашого життя: ми біжимо, ми змагаємося. Видно, отець Валерій дуже швидко бігав, бо випередив усіх нас, усіх, хто тут присутній. Отець Валерій закінчив вік свого земного життя і віримо, що отримає вінець перемоги Христа.
Отець Роман згадав про відкриття ювілейного року з нагоди 650-річчя від заснування в Кам’янці-Подільському храму св.Миколая. Багато разів говорилося, що Господь дасть багато благодатей у цей рік, сказав отець Роман, і запросив присутніх пережити цю похоронну урочистість як нагоду для отримання благодаті.
Згадуючи померлого отця Валерія, отець Роман сказав:
— Попри молодий вік відходу до Дому Отця, у пам’яті співбратів та вірних о. Валерій Якубчик залишився як людина, що до кінця виконувала прагнення служити Богу і людям, проголошуючи Добру Новину свідченням свого життя. Він був нашим другом і братом, що викликав глибоку довіру не тільки братів у чернечій спільноті, але й мирян, яким був відданий до кінця. Характерна усмішка на його обличчі допомагала легко зав’язувати стосунки. Він любив спорт і біг, ніколи не сторонився братерських зустрічей. Як сам писав, своє духовне життя базував на підтримці стосунків із братами, любові до Євхаристії та Божого Слова. Все його життя було наукою слухання Божого Слова, щоб могли ділитися з іншими тим, що сам від Нього отримував.
Єпископ Леон Дубравський закликав всіх присутніх молитися за душу померлого отця Валерія, а також пам’ятати у молитві отця Алоїза, який зараз бореться за життя у лікарні.
Під час проповіді отець Роман Лаба наголосив на тому, що вічне життя розпочинається не в момент нашої смерті, а в момент хрещення. Проповідник згадав, як перші християни чекали приходу Христа.
— Вони були переконані, що Ісус прийде за їхнього життя. День Господній приходить, як злодій вночі. Господь забирає наші плани, наші уявлення про життя, те, що для нас видавалося дуже важливим. Господь прийде, як злодій, і вкраде те, до чого ми прив’язані, те, на що ми покладаємо надію, те, що заважає нам на шляху до Нього. «Але ви, брати, не в темряві, щоби той день вас захопив, як злодій», — пише апостол Павло. Бути у світлі — це бути в Господі, — наголосив священник.
Отець Роман зупинився на тому, що сьогодні люди залякані, живуть у страху і забули про справжню мету життя — жити з Богом:
— Багато людей чує сьогодні псевдопроповідь, псевдоєвангеліє, антиєвангеліє. Наприклад, що найважливіше — це здоров’я, успіх, влада, гроші. Що чинить Христос? Христос каже: «мовчи і вийди з нього». Наука Христа здатна змусити демона замовчати. Цим словом сьогодні є життя і смерть отця Валерія. Отець Валерій промовляє до нас сьогодні останню проповідь моїми вустами. Що він каже? Чи він каже, що найважливіше — це здоров’я? Здоров’я нам потрібне тільки для того, щоб виконати волю Божу. Найважливіше — не здоров’я, а виконати волю Божу. Чи хтось із вас хоче, щоб на вашій могилі написали «Помер здоровим?» Здається, ніхто про такий напис не мріє.
Брати і сестри, Євхаристія це святкування перемоги життям над смертю. Ми у цьому беремо участь і віримо, що участь бере наш співбрат отець Валерій.
Христос воскрес!
Наприкінці Меси канцлер Кам’янець-Подільської дієцезії отець Павло Басистий зачитав декрет єпископа Леона Дубравського про призначення отця Арсенія Юрака OSPPE адміністратором парафій у Кам’янці-Подільському та прилеглих до нього селах: Зіньківцях, Жванці, Колибаївці, Оринові. Отець-адміністратор користуватиметься всіма правами, які має настоятель.
Відео: отець Лаврентій Жезіцький OSPPE
Після Меси труну з тілом отця Валерія перевезли до його рідного села — Колибаївки, де поховали на цвинтарі.
Єпископ Леон Дубравський звернувся до батьків, які у великій скорботі ховали свого сина:
— Ми тіло віддаємо землі, але ваш син живе. Пам’ятайте про це. Він зустрінеться колись із вами в Божому Царстві. Я розумію, що це велика скорбота, великий жаль — батькам ховати своїх дітей. Але така Божа воля. Хай нас підкріплює віра в те, що ми будемо жити вічно і там зустрінемося з отцем Валерієм.
У процесійній ході вулицями рідного села під звуки церковних дзвонів та молитву отця Валерія провели в останню путь.
Фото: о. Роман Лаба OSPPE
Біографічна довідка
Отець Валерій Якубчик OSPPE (17.12.1981 – 29.08.2021)
Народився 17 грудня 1981 року в селі Колибаївка Кам’янець-Подільського району Хмельницької області в сім’ї Станіслава і Галини, в дівоцтві Щенсної. Таїнство святого хрещення прийняв 28 січня 1982 року в парафіяльному храмі Пресвятого Серця Господа Ісуса в Кам’янці-Подільському. До першого святого Причастя приступив у 7 років. В автобіографії написав, що від того моменту й аж до часу вступу в Орден Паулінів постійно був міністрантом, що свідчило про його глибоку любов до Євхаристії та прагнення близькості з Богом, якого він хотів пізнавати у таємниці священства.
Дитячі роки провів у батьківському домі, мав брата Андрія, разом із яким ходив на заняття з релігії, що велися польською. 1992 року, коли в селі розпочалося будівництво храму Христа Царя і св. Йосифа Робітника, активно включився в життя парафії. Формував своє молоде покликання, навчаючись слухати голос Бога. Школу закінчив у Колибаївці в 1997 році, після чого вступив до сільськогосподарського технікуму, який закінчив з дипломом інженера-електрика. Закінчивши навчання в технікумі, 14 липня 2001 року звернувся до Генеральної курії із проханням прийняти його до Ордену Паулінів. Як мотивацію для свого вступу в заяві зазначив: прагнення служити Господу Богу і людині у спільноті Церкви, виконуючи євангельські ради і священницьке служіння.
Канонічний новіціат розпочав у Лесьнівці (Польща) 2001 року, а перші чернечі обіти склав 29 вересня 2002 року на руки о. Роберта Куровіцького.
Завершивши новіціат, розпочав філософсько-теологічні студії в Кракові, на Скалці (Польща). Довічні обіти склав 2 лютого 2007 року на руки о. Яна Бєрного, а 14 червня 2008 року прийняв пресвітерські свячення з рук єпископа Леона Дубравського в Кам’янці-Подільському.
Після висвячення, рішенням отця-Генерала Ізидора Матушевського, 1 липня 2008 р. був скерований на душпастирство в Маріуполі, де служив вікарієм парафії.
12 березня 2009 року був переведений до чернечого Дому в Блотніці (Польща), а потім, 19 липня 2011 року, — до Кам’янця-Подільського. 27 жовтня 2016 року дістає призначення бути настоятелем монастиря і парафії св. Миколая у Кам’янці-Подільському.
Останні дні життя о. Валерія були сповнені душпастирською працею та служінням своїм ближнім. Отець помер 29 серпня 2021 року в міській лікарні Кам’янця-Подільського, на 39-му році життя, 19-му році чернецтва і 13-му році священства.
фінансово.
Щиро дякуємо!
