Коментарі

Доля київського храму св. Миколая: «Ми не просимо віддати нам чуже — ми просимо, щоб храм повернули Церкві»

07 Вересня 2021, 14:51 2730 Ольга Герасименко

Сьогодні, 7 вересня 2021 року, біля храму св. Миколая, який нещодавно постраждав від пожежі, відбулася пресконференція «Костел св. Миколая — символ відродження духовності України».

Учасники пресконференції — ієрархи Римської Католицької Церкви в Україні, експерти й парафіяни — зібралися для того, щоб обговорити тему подальшої долі храму, в якому з радянських часів облаштовано Будинок органної та камерної музики. Тепер, коли орган знищений пожежею, питання повернення храму св. Миколая та майбутнього цієї будівлі з новою силою постало перед місцевою парафіяльною громадою.

У пресконференції взяли участь єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії, Юрій Тандіт, парафіянин св. Миколая і громадський діяч, Володимир Тарасюк, юрист, і Ольга Бондарєва, органістка парафії св. Миколая. Модератором зустрічі був о. Павло Вишковський ОМІ, настоятель Делегатури Місіонерів Облатів в Україні.

 

 

Юрій Тандіт:

«Як парафіянинові цього храму, мені завжди було боляче бачити, як він руйнується. Храм св. Миколая, споруджений у 1909 році, будувався всім містом, і кошти на його будівництво збирали не лише представники Римо-Католицької Церкви. Коли радянська влада відібрала у Церкви храм, тут організували Будинок органної та камерної музики, і ми, парафіяни, приймаючи цю реальність, думали про те, що Бог завжди дає нам знаки. Я хочу сказати, що ми не просимо віддати нам чуже — ми просимо, щоб храм повернули у лоно Церкви. Які ще знаки ми хочемо отримати? Ми бачимо, що того, земного, навколо якого точилися суперечки різних гілок влади, — вже немає: орган згорів. Ми продовжуємо просити віддати те, на що ми маємо право. Покійний архієпископ Мальчук колись, говорячи про окупацію Криму і Донбасу, сказав: “Ми не передавали нікому право на користування. Це право у нас відібрали”. Так само і з храмом: ми нікому не передавали право на користування ним. Але ми не хочемо ні з ким воювати — ми просимо, щоб ті, від кого це залежить, побачили Божі знаки і зрозуміли, що храм потрібно повернути».

 

 

о. Павло Вишковський ОМІ:

«Ми назвали цю презентацію “Костел св. Миколая — символ відродження України”. Ми бачимо, як він виглядає сьогодні: обгорілий, дірявий, повний сміття всередині. Ми не хочемо, щоб такою була Україна. Як громадяни, ми хочемо добра своїй країні, і так само ми хочемо добра для цього храму. Він може бути прекрасний лише в одному випадку: якщо його повернуть законним власникам, парафії св. Миколая». 

 

Ольга Бондарєва:

«Вже майже 30 років як я органістка парафії св. Миколая. Коли я дізналася, що орган згорів, моє серце огорнув великий жаль і сум. Цей орган протягом багатьох років служив і парафіянам — всі урочистості і вінчання відбувалися під його звуки, біля нього не раз стояв хор. Я дуже любила цей орган. Протягом 10 років я також грала на концертах Будинку органної та камерної музики, тож він не був мені чужий. Але хочу сказати: попри це, я вважаю, що він стояв не на своєму місці. Коли грає орган — “грає” все навкруги: вітражі, стіни, стільці. Коли він стоїть на хорах, звук шириться храмом, звучить об’ємно і різнобарвно. Натомість коли орган стоїть унизу, він починає звучати більш плоско. Як казав Оноре де Бальзак, органна музика долає нескінченність між небом і землею. Вся органна музика — медитативна, вона спонукає до молитви. Коли орган стоїть унизу, цій медитації дуже заважають різкі рухи органіста, інші зовнішні фактори, і людина так створена, що вона на це реагує. Тому я хочу підкреслити: орган стояв не там, де повинен був стояти. Те, що сталося, — це беззаперечно великий Божий знак, і я сподіваюся на великі зміни».

 

 

Володимир Тарасюк:

Передусім треба зауважити, що доля храму св. Миколая — це яскравий приклад імітації декомунізації, яка відбувається у сучасній Україні. На 30-му році незалежності ми так і не спромоглися прийняти сміливі рішення, за прикладом інших держав східної Європи, і ухвалити закон про реституцію церковного майна. Саме це — перша і головна причина проблем. Реституція — це відновлення тих прав, які були спаплюжені злочинною комуністичною владою. І храм, і орган, і церковне приладдя, яке належало парафії, були розграбовані радянською владою у 20-х роках минулого сторіччя. Коли Україна відновила незалежність, у ній не знайшлося державних мужів, які би змогли рішуче перервати процеси, започатковані СРСР. Чиновники, від яких залежить і протягом усіх 30-ти років залежало повернення храму, — це колишні комсомольці та комуністичні функціонери. Комуністична ідеологія д отакої міри глибоко в’їлася у свідомість, що їхнє ставлення до держави не змінилося. Утримання цієї будівлі, яка далі продовжує руйнуватися, вони називають “дотриманням державних інтересів”. Навіщо державі цей тягар, якщо вона не може ним опікуватися? Навіщо витрачати мільйони гривень на утримання храму, який і надалі перебуває у такому стані? 

Наша біда в тому, що на початку 90-х було ухвалено низку законодавчих актів, які передбачали повернення — повернення, а не передачу в якесь безоплатне довгострокове користування — релігійним громадам їхнього церковного майна, але згодом чиновники зрозуміли, що, втрачаючи храм у центрі Києва, вони втрачають статтю витрат. Деякі працівники Будинку органної і камерної музики казали нам: “Якщо орган перевезуть в інше місце, до нас ніхто на концерти не ходитиме”. Але Церква ніколи не заперечувала проти проведення концертів органної та камерної музики. Це європейські традиції, це загальні правила, які діють по всьому світу. Навіть більше: під час судового процесу ми просили сторони укласти з нами адміністративний договір про спільне використання будівлі храму. Але ніхто не погодився. 

Ця святиня була збудована як місце богослужінь, а не як концертна зала. Комуністи перетворили її на концертну залу, але це Божий храм. Трагедія, яка сталася з органом, повинна бути зрозуміла нам як християнам, бо ми знаємо: нічого у світі не трапляється просто так. Держава внесла цю будівлю до реєстру пам’яток архітектури, які не підлягають приватизації. Вона мала різні форми власності, і сьогодні знову точаться дискусії: кому ж передати цей храм? Сьогодні відбувається багато процесів, у які хочуть втягнути Церкву; але ми, стоячи перед Богом, заявляємо: нас не цікавить політика і ми просимо не втягувати в неї Церкву та не маніпулювати болючими для нас питаннями. Чи є у нас чиновники, яким вистачить сміливості прийняти чесне рішення і врешті-решт подолати наслідки ганебного комуністичного режиму й повернути храм тим, хто його будував? Без реституції церковного майна, без повернення цього і сотень інших храмів справжнім власникам ми нічого не змінимо. Вони надалі руйнуватимуться і горітимуть, бо держава не є ефективним управлінцем».

 

Єпископ Віталій Кривицький:

«В першу чергу я хотів би спростувати чутку, яка гуляє соцмережами, нібито храм уже віддали католикам. Ні, ніхто нам його не віддавав. Представники влади кажуть, що вони переймаються долею храму, але в той самий час намагаються втягти нас у певні процеси — зокрема, політичні. Наприклад, на запитання про те, чи будуть кошти на відбудову храму, заступник міністра культури сказав дуже прямо: “Нехай він краще завалиться, ніж його мають відбудувати поляки”, хоча ми не говорили про поляків — ми просто сказали, що можемо залучити іноземних інвесторів. Яке може бути продовження діалогу з людьми, що дотримуються таких переконань? Ми благаємо: не втягуйте Церкву в політичні баталії та суперечки між різними гілками влади! Ми всі розуміємо, що таке заморожений конфлікт, і бачимо що дискусія навколо храму св. Миколая сьогодні знову стоїть на порозі замороженого конфлікту. Сьогодні збирають кошти на відновлення, про що я одразу хочу сказати: ми, Римсько-Католицька Церква в Україні, не збираємо жодних коштів. Сьогодні затверджуються якісь проєкти, ведуться переговори з виробниками органів, але ніхто не питає думки релігійної спільноти, чи буде цей орган встановлений на відповідному місці й чи буде він відповідати літургійним нормам. Нас просто немає у цьому процесі. 

Розуміючи, що ця ситуація потребує розголосу та сходження з мертвої точки, ми зібралися тут, щоби звернутися до Президента з проханням втрутитися, бо без політичної волі віз буде і надалі там. Як правлячий єпископ Київсько-Житомирської дієцезії, я написав йому листа, в якому виклав наші основні постулати».

 

 

Чи збирає парафія св. Миколая кошти на відновлення храму?

Отець Павло Вишковський: «Нам постійно пишуть і телефонують щоб запитати: ну тепер вам уже повернули храм? Ви збираєте гроші на те, щоби його відбудувати? Багато парафіян хотіли би допомогли фінансами, але я хочу заявити: парафія не збирала і не збирає коштів на відновлення храму у цій ситуації. Ми дякуємо всім, хто відгукнувся на ініціативи збору коштів на відбудову; але ми вважаємо, що ці кошти повинні перебувати під повним контролем тих, кому належить храм. Коли буде ухвалено рішення про його повернення католицькій громаді, тоді можна буде організовано збирати кошти під повним контролем парафії. Коли кошти належать громаді — тоді парафія процвітає. Зараз ми чуємо про те, що на утримання приміщення храму виділяються кошти, але як вони використовуються і що з ними відбувається — ми не знаємо. Хтось дає на відновлення храму, хтось на новий орган, відбуваються чергові поділи людей, і чіткої картини немає».

Єпископ Кривицький: «Те, що парафіяльна громада нібито збирає гроші на відновлення храму, — це фейк. Цієї інформації немає на наших офіційних ресурсах. Ми не маємо права збирати кошти на відбудову храму, бо в нас наразі немає правової бази, яка дозволяла би нам використати їх для його відновлення».

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Україна
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity