Починаючи з VIII століття й аж до обрання Йоана Павла І у 1978 році інтронізація нового Папи передбачала його коронацію папською тіарою.
Протягом цих століть було створено багато тіар, що зазвичай виготовлялися з золота і оздоблювалися дорогоцінним камінням та релігійними образами. Але одного разу Папа був увінчаний тіарою, зробленою з… паперу, а якщо точніше — з пап’є-маше.
Обрання Папи Пія VII у 1800 році було похмурим. Його попередник помер в еміграції, потрапивши в полон Наполеона. Після обрання Пія VII церковне керівництво зіткнулося з проблемою: Наполеон розграбував скарби Святого Престолу і в Римі не залишилося тіар для папської коронації. До того ж, Рим перебував під окупацією наполеонівських військ, а у Венеції, де відбулося обрання Папи, також ніде було знайти тіару. Однак практичні люди знайшли вихід із ситуації: вони виготовили тіару з пап’є-маше, обтягнули срібною тканиною і прикрасили коштовностями, які пожертвували дами-аристократки.
Тіара Пія VII з пап’є-маше
Коли Пій VII почав рух до миру з Францією, Наполеон подарував йому нову тіару — частково виготовлену з тих, які його солдати роками раніше вкрали у Святого Престолу. Окрім цього, щоб завдати Папі ще більшої образи, цю тіару вкрили написами, що прославляли Наполеона. Вона була надто малою, щоб її можна було носити, натомість важила у п’ять разів більше від звичайної папської тіари. Пій VII у відповідь ввічливо відмовився носити цей «подарунок».
Тіара, подарована Наполеоном
Паперова папська тіара користувалася популярністю у Папи під час тривалих церемоній завдяки своїй повітропроникності й легкості. Навіть після того як 1820 року Пій VII отримав належну йому золоту тіару, він досить рідко нею користувався.
Наступним після нього паперовою тіарою користувався Пій ІХ — його попередник, Григорій ХVI вважав це принизливим. Папа Лев ХІІІ за різних нагод носив тіару з пап’є-маше аж до кінця ХІХ століття.