Яким є завдання Церкви в Європі? Деякі думки про це Папа Франциск запропонував очільникам єпископатів континенту, що зібралися в Римі на пленарну асамблею Ради єпископських конференції Європи, яка святкує свій золотий ювілей.
Чимало людей вважають віру чимось із минулого, бо в своєму житті не бачили, як діє Ісус; а це тому, що ми своїм життям не показали їм це достатньою мірою. Про це говорив Папа Франциск під час Святої Меси, проповідуючи очільникам європейських єпископатів. Святкування 50-річчя Ради єпископських конференцій Європи (ССЕЕ) відбулося в четвер, 23 вересня 2021 р., Месою у ватиканській базиліці св. Петра. Прощею до гробу святого Петра та молитвою з його Наступником у Римі розпочалася пленарна асамблея, приурочена ювілею до цього континентального об’єднання, повідомляє Vatican News.
У світлі біблійних читань, запропонованих літургією на цей день, Святіший Отець зупинився на трьох дієсловах: обдумати, відбудувати, бачити.
Пробудити спрагу за Богом
«Обдумайте добре ваші дороги!» — двічі закликає пророк Аггей народ, що повернувся із вигнання. Цей час не для того, щоб у спокої перебувати в своїх зручних домівках, доки храм ще перебуває у руїнах.
«Це запрошення замислитися є викликом і для нас: справді, також і сьогодні в Європі ми, християни, маємо спокусу зручно вмоститися в наших структурах, у наших домах і церквах, у безпеці, що походить із традицій, у задоволенні певним консенсусом згоди, в той час як навколо порожніють храми, а Ісус дедалі більше забутий», — сказав Папа. Він заохотив замислитися над тим, скільки людей навколо вже не мають голоду і спраги за Богом.
Так стається не тому, що ці люди погані, але їм бракує тих, «хто пробудив би в них голод віри» й наново розпалив ту спрагу, що перебуває в серці людини, яку «легка, але задушлива диктатура споживацтва старається заглушити». Чимало людей уже відчувають лише матеріальні потреби, але не брак Бога. «Ми, без сумніву, стурбовані; але наскільки по-справжньому цим займаємося? Легко судити того, хто не вірить; зручно перераховувати причини секуляризації, релятивізму та багатьох інших “ізмів”; але по суті це є безплідним. Боже слово спонукає нас замислитися над собою: чи відчуваємо ми прихильність і співчуття до тих, хто не мав радості зустрічі з Ісусом або втратив її? Чи залишаємося спокійними, бо по суті нам нічого в житті не бракує, — чи відчуваємо неспокій, бачивши багатьох братів і сестер, далеких від радості Ісуса?»
Смак безкорисливості
«Ви сіяли багато, але зібрали мало; їсте, але не до наситу, п’єте, та не впиваєтесь, вдягаєтесь, та вам не тепло», — каже Господь народові через пророка. Загалом, як зауважив Святіший Отець, народ мав те, чого хотів, але не був щасливим. Чого йому бракувало? Проповідник навів слова Ісуса: «Я був голодний, а ви не дали Мені їсти, спраглий був, а ви не дали Мені пити […], нагий був, але ви не одягнули Мене».
«Брак любові стає причиною почуття нещастя, бо лише любов насичує серце. Замкнуті в інтересі власних речей, мешканці Єрусалима втратили смак безкорисливості», — зауважив Папа. Це може бути також і проблемою Церкви: зосередитися на становищах у Церкві, на дебатах і стратегіях, втративши з ока справжню програму, якою є програма Євангелія: порив любові, запал безкорисливості. «Виходом із проблем та замкнутості завжди є шлях безкорисливого дару. Немає іншої. Замислімося», — закликав Франциск.
Будувати разом Божий дім
«Відбудуйте дім Мій», — каже Господь через пророка. І народ відбудовує храм. «Перестає вдовольнятися спокійним теперішнім і трудиться задля прийдешнього», — сказав Папа. Цього потребує також «будування нашого спільного європейського дому»: полишити зручності миттєвого, щоби повернутися до далекоглядного бачення батьків-засновників, яке було «пророчим баченням і баченням разом».
«Так було зведено стіни європейського дому, і лише так їх можна зміцнити. Це стосується також і Церкви, Божого дому. Щоби зробити її гарною та гостинною, потрібно разом дивитися в прийдешнє, а не реставрувати минуле», — наголосив Папа. Звісно, потрібно починати з фундаменту — від живого передання Церкви, що ґрунтується на суттєвому: на доброму звіщенні, на близькості та на свідченні.
Відбудовувати власними руками
У цьому контексті Глава Церкви подякував присутнім за «нелегкий труд» відбудови, за перші 50 років на служінні Церкві в Європі. «Підбадьорюймо одні одних, ніколи не піддаючись знеохоченню та почуттю поразки: Господь кличе нас до чудового діла, трудитися над тим, щоби Його дім був дедалі більше гостинним, щоби кожен міг увійти та поселитися в ньому», — підкреслив він.
Народ відбудовував храм власними руками, і також «великі реставратори віри» на континенті чинили так само, «поставивши на карту свою незначність, довірившись Богові». За словами Святішого Отця, святі, які залишили невитравний слід на цьому континенті, «починали від себе самих, від переміни власного життя, приймаючи Божу благодать».
«Вони не переймалися темними часами, ворожістю й деякими поділами, які завжди були. Вони не гаяли часу на те, щоби критикувати та шукати винних. Вони жили Євангелієм, не переймаючись впливом і політикою. Отак, лагідною силою Божої любові, вони втілювали свій стиль близькості, співчуття та ніжності, що є Божим стилем, будували монастирі, покращували землі, повертали душу людям і країнам», — сказав Папа. Це не була «соціальна» програма, а лише Євангеліє, зауважив Франциск.
Покликані бути одним тілом
Заклик «відбудуйте» звучить у множині, наголосив Папа, бо кожна відбудова відбувається «під знаком єдності». Можуть існувати різні бачення, але потрібно «завжди оберігати єдність». Бо якщо зберігаємо цю благодать, то «Господь будує також і там, де ми неспроможні». Бо наше покликання це «бути Церквою — одним Тілом між собою», а покликання пастирів — «збирати отару, а не розсіювати її ані, тим більше, охороняти її в добре зачинених огорожах».
Допомогти побачити
Якщо будемо саме так відбудовувати, то, за словами Папи, дамо змогу нашим братам і сестрам «побачити». Саме цим словом завершується євангельський уривок, що згадує про Ірода, який хотів «побачити Ісуса». Сьогодні, як і тоді, багато говориться про Ісуса. Всі, які говорили про Нього, цінували Його, але не збагнули Його новизни, вкладаючи у попередні схеми, мовляв: це Ілля, це Йоан, це один із пророків… Ісуса, однак, неможливо вкласти в схеми «почутого» чи «вже баченого».
«Чимало людей у Європі думають про віру як про щось вже бачене, що належить минулому. Чому? Бо не побачили Ісуса, який діє в їхніх життях. І часто вони цього не бачили, би ми, нашими життями, не показали цього достатньою мірою. Бо Бога бачиться в обличчях та жестах людей, перемінених Його присутністю. І якщо християни, замість випромінювати заразливу радість Євангелія, постійно пропонують зношені, інтелектуалістичні та моралістичні релігійні схеми, то люди не бачать Доброго Пастиря», — сказав Папа. Божа любов, милосердна та зворушлива, вимагає від нас «мудрих і сміливих рішень, прийнятих в ім’я безумної лагідності, з якою Ісус нас спас». Вона вимагає не «демонструвати», а являти Бога так, як це чинили святі: не словами, а життям; просить про молитву й убогість, про креативність і безкорисливість.
«Допоможімо сьогоднішній Європі, хворій на втому, — саме це є хворобою сьогоднішньої Європи, — віднаходити завжди молоде обличчя Ісуса та Його Нареченої. Не можемо не віддатися повністю тому, щоби стала видимою ця неминуща краса», — закликав Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
