Що потрібно зробити для того, аби бути впевненим, що Бог хоче мені сказати саме це? Як відрізнити Його голос від інших?
Лист:
«Чи слова, які ми отримуємо під час заступницької молитви, завжди походять від Бога? Чи це насправді те, що Він хоче мені сказати? Наприклад, я просила у Бога про розпізнання свого покликання, і Господь мені сказав: “Марія накриває тебе вельоном”. Чи ці слова напевно від Нього? І як їх інтерпретувати? Як покликання піти до монашого згромадження чи, може, запрошення до подружнього життя? Я шукала по різних джерелах інформації на цю тему, але небагато дізналася. Тому прошу вас про допомогу».
Відповідає о.Ремігій Рецлав SJ:
— Те, чи слово, почуте під час будь-якої молитви, походить від Бога і сказане власне до тебе, можна розпізнати за тим, що діється в цю мить у твоєму власному серці. Тобто як це слово лунає у твоєму серці. Цього не може тобі сказати хтось зовні; тільки ти сам можеш це розпізнати. Якщо це слово приходить від Бога — воно тебе заспокоює, приносить внутрішній мир, особливо якщо питання стосується розпізнання. Ти відчуваєш, що це слово має у собі силу, так як і Ісус промовляв із міццю. І ти відчуваєш у серці цю впевненість: «Так. Це — Боже». Ось так це розпізнається.
Отже, хоч би скільки ви читали статей на цю тему — вони не будуть такими конкретними, щоби задовольнити ваші очікування, бо відповідь перебуває лише у серці, а не на папері. Тому правильну відповідь побачити важко. У мене теж не раз було так під час молитви, що чую слово, але воно не має для мене ніякого «резонансу». Бачу, що це слово не є від Бога. Так що може бути по-різному. Я сам відкритий на те, що один раз слово може бути від Бога, а іншим разом — не буде від Бога. І потрібно з цим погодитися. В заступницькій молитві завжди так: є те, що походить від мене, і те, що Боже. Але крім цього є те, що навколо мене. І довколишній світ теж має свій вплив на нашу молитву, на мою власну молитву. Це змішане, як завжди в духовному житті: те, що тілесне, з тим, що духовне. І це також потрібно брати до уваги. Отож буває так, що ми чуємо просто наші людські добрі слова, які нас зміцнюють; але Слово з Божою міццю розпізнається лише в серці. І лише ти сам можеш це слово розпізнати.
Друга частина питання стосується інтерпретації слів. Чи Марія «накладає на тебе вельон»? Буває, що є інтерпретація, теж під натхненням. Але також буває, що відповіді немає, бо це слово не було від Бога. Бо якщо Бог дає слово, то й дає його розуміти. Такий мій досвід. Або в спільноті це слово зрозуміють і роз’яснять, і це діється відразу.
І ще потрібно взяти до уваги: роз’яснення — це не: «вельон значить вінчання чи вельон значить монаше життя». Не про таке значення тут мова, а, знову ж таки: дивишся у своє серце. Хтось тебе питає: «Вельон був якого кольору?» Ти кажеш: «Це не був образ, а лише слово». А чи ти відчуваєш мир у серці після цих слів? Якщо ні, то це не походить від Бога і потрібно дивитися далі.
Натомість щодо розпізнання покликання, то заохочую щоби це було твоє розпізнання, а не розпізнання когось про тебе під час молитви. Є хибним у пошуках відповіді про твоє покликання — шукати її у спільноті чи назовні. Завелика відповідальність. Це якби шукати під час спільної молитви: чи та дівчина має бути моєю дружиною, чи ні? А на молитві кажуть: «Ну так». І після такого «розпізнання» ти наступних 10 років живеш у стражданнях. Це абсурд. Краще поїдь на реколекції і в тиші порозмовляй із Богом. Та під проводом духовного священика розпізнай, до чого кличе тебе Бог, і сама прийми рішення. Бо відповідь про покликання — це коли Бог до чогось мене кличе, а я сам маю Йому відповісти. Я сам, а не хтось за мене. Я маю дати Богу своє слово.
фінансово.
Щиро дякуємо!
