Ми покликані до любові та свободи. І подія під час аудієнції проілюструвала повчання Папи

«Свобода здійснюється в любові». Такою була тема чергової катехизи Папи Франциска, присвяченої Посланню до галатів.

Її лейтмотивом став уривок із 5 розділу, в якому святий Павло пише: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному. Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”».

Вільні, коли служимо

Промовляючи до прочан, які в середу 20 жовтня 2021 р. зібралися в залі Павла VI у Ватикані на традиційну щотижневу зустріч, Святіший Отець зауважив, що святий Павло цим посланням поступово «вводить нас у велику новизну віри»: через хрещення на нас вилито дар бути Божими дітьми. Від релігійності, що ґрунтується на приписах, ми перейшли до живої віри, «в центрі якої — спільність із Богом та з ближніми». З цього випливає запрошення краще зрозуміти те, «що для апостола є серцем цієї свободи», пише Vatican News.

Папа підкреслив те, як святий Павло наголошує, що зовсім не йдеться про «претензію на тілесне», тобто свобода це не розпусне життя згідно з інстинктами, з власними егоїстичними спонуками. Ісусова свобода, пише він, веде нас до того, щоби служити іншим. «Іншими словами, справжня свобода повністю виражається в любові», — вів далі Наступник святого Петра, вказуючи на євангельський парадокс: ми вільні, коли служимо, ми здобуваємо життя, втрачаючи його.

Свобода зростає в любові

Але як пояснити цей парадокс? За словами Святішого Отця, відповідь «така ж проста, як і зобов’язувальна». Апостол пише: «через любов». Це Христова любов нас визволила, і саме любов «визволяє нас від найгіршого рабства», яким є неволя нашого «я». Отож, «свобода зростає завдяки любові», але це не романтична любов із телесеріалів або пристрасть, яка спонукає шукати задоволення. Це та любов, яку бачимо в Христі, — милосердна любов, «яка є насправді визвольною».

«Таким чином, для святого Павла свобода не означає “чинити те, що хочу, що подобається”. Ця форма свободи без мети і без орієнтирів є порожньою свободою. Вона насправді залишає внутрішню порожнечу», — сказав Папа. Кожен з нас не раз мав змогу переконатися в тому, як слідування за інстинктом залишає нас із почуттям внутрішньої порожнечі, з відчуттям того, що ми «погано використали скарб нашої свободи», яка полягає в красі того, щоб «обирати справжнє добро для себе і для інших».

Спільнотний вимір свободи

У світлі слів святого Павла, який у першому Посланні до коринтян писав, що все дозволено, але не все корисно, Святіший Отець наголосив: лише та свобода, яка керується любов’ю, «робить вільними інших і нас самих». І якщо свобода не служить добру, то «ризикує залишитися безрезультатною та не принести плоду».

«Знаємо, натомість, що одним із найпоширеніших сучасних понять свободи є таке: моя свобода завершується там, де починається твоя. Але в цьому бракує взаємин! Це індивідуалістичне бачення», — наголосив Папа. Той, хто отримав дар визволення, звершений Ісусом, «не може думати, ніби любов полягає в тому, щоби триматися здалеку від інших, відчуваючи їх як тягар».

«Суспільний вимір є фундаментальним для християн, він дає їм змогу скеровувати погляд на спільне добро, а не на приватні інтереси. Насамперед, у цьому історичному періоді ми потребуємо наново відкривати спільнотний, не індивідуалістичний, вимір свободи», — підсумував Святіший Отець. Пандемія навчила нас, що ми потребуємо одні одних. Інші, додав він, це не перешкода для свободи, а можливість повністю її здійснити.

A little boy approached Pope Francis at the General Audience this morning, the Pope remarking that the freedom and spontaneity of the child is a lesson to us all; “As Jesus said if we do not become like little children we will not enter the Kingdom of Heaven” pic.twitter.com/Cg8K3jVAC3

— Catholic Sat (@CatholicSat) October 20, 2021

Не біймося наближатися до Бога

На початку загальної аудієнції трапилася нестандартна ситуація. Поки співробітники Державного секретаріату зачитували різними мовами уривок зі Святого Письма, на сцену зали Павла VI у Ватикані вийшов хлопчик. Десятирічний Паоло, дитина з порушеннями інтелектуального розвитку, разом із батьками прибув на зустріч із Папою з південноіталійського регіону Апулії.

Паоло підійшов до Святішого Отця, поспілкувався з ним, а потім сів у кріслі поруч, яким для нього поступився регент Префектури Папського Дому монсеньйор Леонардо Сапієнца. За якийсь час прийшла мама, яка забрала дитину; але Папа використав цю ситуацію, щоби зробити вступ до свого чергового повчання. Останнім часом загальні аудієнції присвячені темі свободи, яка випливає з віри. «Мені спало на думку те, що Ісус казав про спонтанність і свободу дітей, коли цей хлопчик почувався вільним, щоб наблизитися й поводитися так, ніби він перебуває у себе вдома», — сказав Папа. І нагадав Христові слова: «Також і ви, якщо не будете як діти, не ввійдете у Небесне Царство».

«Наважитися наблизитись до Господа, бути відкритими на Господа, не боятися Господа: дякую цій дитині за урок, який вона дала нам усім», — сказав Святіший Отець. Він побажав для Паоло Божої допомоги у зростанні й доланні труднощів, пов’язаних із недугою, та подякував за свідчення, «що випливало з серця».