Ми століттями вчимося, як святкувати День Господній. А рецепт, схоже, простий: достатньо відкрити Слово, довіритися Слову, а потім жити Словом.
Коли Бог створював світ, Він залишив собі один спеціальний, особливий день, щоб захоплюватися тим, що сам створив.
Захопіться світом!
Після шести важких днів найкреативнішої праці всіх часів Бог просто вирішив, що хоче дати собі передих для того, щоб захоплюватися. Він хотів насолодитися тим, що сам створив. Наш сум, який часто невідомо звідки походить, може виникати від того, що ми забуваємо залишити собі цей єдиний день, щоб захоплюватися. Кожного дня у тижні ми створюємо свій світ, будуємо життя, стосунки, робимо щоденні малі кроки до визначених цілей, реалізуємо дивовижні речі… І бракує нам лише миті, щоб захоплюватися усім цим.
Неділя — це день, який Бог зарезервував нам для задоволення. Цей день, який Бог спеціально поблагословив, Він дав його людині, щоб вона вчилася наслідувати Його також і в цьому. Здавалося б, найпростіше наслідувати Бога у відпочинкові. Чому ж це так важко?
Ізраїльтяни дуже серйозно ставилися до цього освяченого Богом дня. У шабат вони не могли згадувати гріхи, не могли сповідатися чи каятися. У святий день вони навіть не могли попросити Бога про щось! У цей сьомий день вони утримувалися від будь-яких зусиль, зокрема й у служінні Богові. Більше того, показувати біль, скорботу було заборонено, як і будь-який піст. Але вони трохи перебільшили з цими заборонами…
Ісус, зцілюючи в суботу чоловіка з паралізованою рукою, показав, що «день святий святкувати» — це набагато більше, ніж просто виконувати приписи Закону, дотримуватися певних принципів, відмічати пункти в своєму календарі. Святкувати святий день — це, насамперед, любити. Любити Бога і людей. Ставити цю любов понад усі інші важливі справи.
Ми століттями вчимося, як святкувати святий день. Але рецепт, здається, простий: достатньо відкрити Слово, довіритися Слову, а потім жити Словом.
Відкрийте для себе Слово
Кожна недільна Літургія — це своєрідний ключ до нашого життя і наслідування Бога. Читаючи Святе Письмо або слухаючи читання в храмі, ми виносимо якусь істину для себе. Але тільки збагачені приготуванням до неділі, ми маємо змогу побачити, «доторкнутися» та пережити набагато більше.
Святе Письмо — це листування. Старий Завіт ідеально (як це чудово показав Мікеланджело в Сикстинській капелі, розмістивши образи Старого і Нового Завіту навпроти одні одних) спілкується з Новим Завітом, хоча нам це дуже складно самим побачити. Тому нам потрібен ключ. Кожна неділя, описана в цьому чудовому триптиху, — це ключ до Слова, ключ до нашого життя. Як повідомляє нам ключ до Другої неділі Адвенту року В, «завжди є вихід; якщо ви його не бачите — Бог покаже». Тільки у Слові ми можемо знайти вирішення будь-якої ситуації. Це з ключа ми дізнаємося, що «відповідь на всі питання стосовно сім’ї — у сім’ї Марії та Йосифа». З ключа довідуємося, що «Таємниця Церкви — це спільнота», а, «слухаючи Слово разом, ми творимо спільноту, до якої приходить Ісус, щоб виконати усі дані нам обітниці».
Відкриваючи Слово, ми доходимо повного переконання, що немає в житті такої ситуації, яка б не була описана у Святому Письмі. Знайти ключ до Слова означає знайти ключ до свого життя.
Довіртеся Слову
Щодня — а, може, навіть кілька разів на день — ми вимовляємо на молитві «нехай буде воля Твоя». Проголошуємо цілковиту довіру до Бога. Ми точно знаємо, що набагато легше жити, коли є на кого покластися. Але довіряти означає ризикувати. Цілковито довіряти — це приймати все, що Бог посилає; це відмовитися від власного уявлення про життя. Довіряти — це безумовно слідувати за Богом, не зважаючи на наслідки (як Марія).
Автори описують (XXVII Звичайна неділя року Б) єдине в Євангелії невдале покликання — йдеться про «багатого юнака, який відійшов сумний». Він відійшов сумний, бо не зміг ризикнути й довіритися Ісусові повністю, безмежно. Він відповідав усім умовам учня Ісуса, але не зміг зробити одного: довіритися Йому без останку і залишити заради Нього все, що має. Ми повинні вміти залишити все — але тільки для того, щоб отримати набагато більше: йдучи за Ісусом, ми втрачаємо, щоб отримати стократ.
Довіра Слову пов’язана з ризиком, але тільки ця довіра дає гарантію справжнього життя.
Живіть Словом
Ми не усвідомлюємо, скільки дій виконуємо словом. Скільки добрих і поганих речей у світі можна зробити саме словом. Слова, навіть невимовлені, впливають на те, якими ми є. Слова формують нас, залишаючи в нас слід, щось витесують із нас. Кожне слово має величезну силу.
Але, напевно, немає захопливішої історії Слова і водночас світу, ніж описана св. Йоаном у 250 словах прологу до його Євангелія: «[Слово] було у світі, і світ ним виник — і світ не впізнав Його… Котрі ж прийняли Його — тим дав право дітьми Божими стати» (Йн 1, 10.12).
Якби ми хотіли підсумувати ключем окремих неділь, що означає «жити Словом», то можна зробити висновок, що це означає жити повноцінно. Не задовольнятися напівмірами, тобто, як каже ключ до VIIІ Звичайної неділі року В, пам’ятати, «щоб не звів нас успіх у несуттєвих речах, бо ми покликані до більшого».
Жити Словом означає жити в сяйві, у світлі (прожекторів), жити сповна. Тільки тоді, коли в нашому житті Слово стане тілом, ми зможемо, як пише св. Йоан, бачити «славу Єдинородного від Отця» (Йн 1, 14).
Ідіть, наслідуйте Бога!
Божа математика дуже відрізняється від нашої, тому нам важко її зрозуміти, а ще важче — наслідувати. Коли Бог ділить між нами любов, то лише для того, щоб її помножити; коли Ісус відходить, то лише для того, щоб бути ще ближче. Коли нам здається, що ми вже опанували мистецтво ходити за Ісусом, — Ісус іде по воді.
Ісус повністю вибиває нас зі схем, у які ми так швидко впадаємо, вириває нас із рутини. Він хоче, щоб ми щодня (або хоча б раз на тиждень) поглянули на своє життя, захопилися ним і вирвали його зі свого мислення — але тільки для того, щоб навчитися більше любити.
«З-посеред кількох сотень законів Старого Завіту Ісус виділяє два найважливіші», і вони стосуються любові. Всі норми Закону, заповіді, всі математичні рівняння Бога мають одне рішення: любов. Автори описують Четверту неділю Адвенту ключем «знаки», які «побачиш, якщо слухатимеш. Вони сповняться, якщо вирушиш у дорогу».
Отже, рушаймо і наслідуймо Бога!
*Текст є вступом до книжки «Завтра неділя» на літургійний рік В.
фінансово.
Щиро дякуємо!
