Востаннє святий бачив його 1866 р., але пес з’являвся ще кілька разів після смерті свого господаря. Востаннє його бачили 1959 р.
Grigio — українською можна перекласти як сірий, але прийняте загальновживане Сірко. Він з’являвся нізвідки, завжди тоді, коли святому щось загрожувало. Це відбувалося переважно в 1850 роках.
Хлопці з ораторію теж його бачили і навіть могли його погладити. Але звідки приходив цей пес і куди дівався після виконання свого завдання — залишається загадкою до сьогодні. Отець Боско намагався щось дізнатися про нього, але йому ніколи це не вдавалося.
У «Спогадах про ораторій» дон Боско писав, що хтось навіть запитав його, що він думає про цього пса; він тоді відповів: «Якби я сказав, що це ангел, це викликало б сміх, але й не можу сказати, що це звичайний пес». Востаннє святий бачив Сірка 1866 р.
Пес таємничо з’являвся кілька разів і після смерті Йоана Боско.
Цю історію розповів брат Ренато Челато в інтерв’ю з Бруно Ферреро для Agenzia Info Salesiana. Салезіанці (серед них і брат Челато) поверталися 5-6 травня 1959 р. з Рима до Турина з труною з мощами св. Йоана Боско. Вони затрималися по дорозі до Ліворно, і хоча мали цього дня приїхати близько 4:00 до Ла Спеція, дісталися туди лише о 7:00. Сакристіянин, брат Бодрато, відчинив двері храму о 4:30. Тоді він і побачив пса перед дверима. Чернець намагався його прогнати, але пес навіть не реагував.
Коли салезіанці приїхали, вони занесли труну до храму і поставили її на великому столі. Пес увійшов за ними й ліг під труною. Його намагалися вигнати, але пес показав зуби і його залишили в спокої. Він залишався там до полудня, коли храм зачинили. Потім вийшов і почав блукати серед хлопців, які, звісно, його гладили й плескали. «Я також!» — розповідав брат Ренато.
Того дня пес іще кілька разів здивував присутніх. Під час обіду він увійшов до приміщення, де обідали салезіанці зі спільнотою, а перед останньою молитвою знову відчинив двері й вийшов.
Близько 14:00 всі повернулися до храму, щоб підготуватися до від’їзду. Пес знову був під труною! Що було дивно, бо храм був зачинений! Як він туди увійшов?
Салезіанці завантажили труну у фургон, а пес увесь час був поблизу. Брат Ренато навіть розмістив в архіві світлину, яка підтверджує цю подію. Отець Джірауді, який був із братом Ренато в машині, час від часу повторював: «Іди, перевір, чи пес іще там». «І він був там! Завжди був за нашим фургоном. Навіть у місті. Я бачив його, поки ми не доїхали до третього повороту на узгір’ї, а потім він зник», — розповідав брат Челато.
Цікаво, що Agenzia Info Salesiana розповідає про ще кілька інших появлень таємничого пса.
Деякі сестри казали, що їх теж охороняв Сірко. Він з’являвся ще в кількох місцях (до згаданої події), і не тільки в Італії!
У 1893 р., коли дві сестри-салезіанки поверталися з Ассізі до міста Каннара.
У 1930 р. в Барранквілла (Колумбія), коли Дочки Марії-Помічниці будували свою школу.
А також у 1898-1900 рр. у місті Наварра, на кордоні Іспанії та Франції, коли сестри пішли за каштанами.
фінансово.
Щиро дякуємо!
