Коротке життя Луї Фавра, священника-вчителя, є прикладом героїзму численних французьких ченців та черниць, які брали активну участь у порятунку тисяч людей в часи Другої світової війни.
Абат Луї Фавр у 1940 році був молодим, 30‑річним священником. Він належав до покоління, яке виросло зі спогадами про Першу світову війну; і його ця війна зачепила більше за інших: оскільки його батько 1917 року загинув на фронті. Поціновувач мистецтва й музики, захоплений вчителюванням, молодий священник використовував свої таланти як викладач у салезіянському коледжі св.Франциска у Віль-ла-Гран — містечку у Верхній Савойї на французько-швейцарському кордоні.
Луї Фавр. Джерело: Вікіпедія
Географічне розташування цього закладу, відомого як Ювенат (французька вимова — Жювенат, скорочено — Жюве), стало вирішальним для майбутньої роботи абата Фавра. Школа мала сад зі стіною, збудованою просто на кордоні. Перелізеш через стіну — й опинишся в кантоні Женева. Це привілейоване становище під час війни змінило долю як Луї Фавра, так і школи загалом.
За натхненного старання молодого священика Ювенат став транзитним центром до землі свободи — Швейцарії. Першими врятованими стали молоді голландці, яким вдалося втекти з окупованої країни. Далі йшли збиті пілоти союзників, які перелізли через знамениту стіну школи; потім бійці Опору, чию діяльність викрив ворог, та євреї-біженці. Загалом мережа абата Фавра врятувала, за різними даними, від півтори до понад двох тисяч людей — дорослих, підлітків і дітей. Умовну цифру 2000 умістили на пам’ятній дошці, яку відкрили на фасаді школи у 1987 році.
“Жюве”, головний вхід. Джерело: Вікіпедія
Дух любові й рішучості
Деякі зі співбратів спершу ставилися до цієї ризикованої справи з обережністю; але дух любові й рішучості молодого священника швидко завоював їх. Зрештою, завдяки відданості всього викладацького складу, священників і братів абатства, Ювенат став одним із головних центрів Опору в усьому регіоні.
Втеча до Швейцарії здійснювалася в паузах між двома патрулями прикордонників. Брат Раймон Боккар був «сигнальником», спостерігаючи з вікна, що виходило на південь (щоб дати знак французькій стороні), та переходячи до іншого, відкритого на захід, щоб попередити про патрулі німецьких прикордонників. Коли шлях був вільний, він знімав берета. Утікачі, які чекали біля підніжжя стіни з о.Фавром чи о.Перну, мали близько двох із половиною хвилин, щоб перетнути кордон, перш ніж патрулі повернуться.
Основна будівля Ювенату — колишній притулок для дівчат, який провадили сестри-вікентійки; 1920 року став Малою семінарією салезіянців, тобто школою «Жюве».
Евакуаційні заходи йшли невідривно від участі в розвідувальній мережі. Абат Фавр був агентом розвідки як французького руху Опору, так і швейцарських секретних служб. Він тісно співпрацював із женевським відділенням швейцарських розвідувальних служб. Ця робота означала, що йому доводилося регулярно їздити до Женеви. Ймовірно, саме під час цих поїздок його викрило Гестапо.
Сучасний вигляд школи св.Франциска Сальського («Жюве»). Джерело: Le Messager
В’язниця і тортури
3-го лютого 1944 року нацистські війська увірвалися до школи в пошуках абата Фавра. Він сховався на складі, поки його кімнату обшукували. Однак солдати ставали дедалі жорстокішими, б’ючи інших священників, щоби змусити їх говорити. Побиття і погром були почасти викликані тим, що нацисти не знали точного імені розшукуваного — чи о.Фавр, чи о.Фаврат. Зрозумівши це і прагнучи милосердя до братів та учнів, Луї Фавр вирішив здатися. Це був важливий арешт для нацистів, оскільки абат був одним із головних діячів руху Опору в регіоні; його членство в кількох мережах зв’язало його з багатьма іншими бійцями Опору.
Втім, арешт директора не спинив відомсту нацистів: школу закрили наступного ж дня після його ув’язнення. Луї Фавра провів у в’язниці майже шість місяців. Незважаючи на тортури, цей священник видатного характеру відмовлявся говорити чи розкривати будь-які імена. Більше того, після кожного побиття він піклувався про інших в’язнів та втішав їх. Йому також вдалося таємно передати 17 повідомлень, написаних на шматках паперу, завдяки мужності його молодшої сестри Марії, яка регулярно його відвідувала. У цих повідомленнях до женевської розвідки абат Фавр відхилив пропозицію втечі, яку швейцарці хотіли організувати для нього. Він боявся, що його втеча призведе до репресій проти інших бійців Опору, заарештованих у той самий час.
Луї Фавра стратили 16 липня 1944 року, на галявині поблизу Аннесі, за місяць до звільнення міста.
Героїчність дій цього молодого священника визнали Франція та Ізраїль. Луї Фавр був посмертно нагороджений Орденом Почесного легіону, Військовим хрестом 1939-1945 років та Медаллю Опору. Ізраїль присвоїв йому та чотирьом іншим братам із Ювенату звання Праведників народів світу.
Ювенат, сучасний вигляд, Західний корпус. Джерело: Вікіпедія
Абат Луї Фавр був бійцем Опору — бо був патріотом і католиком, мав відвагу наслідувати приклад Христа аж до кінця, віддаючи своє життя заради врятування ближніх.
Переклад CREDO за матеріалами: Тереза Пуппінк, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
