Що ми дізнаємося про молитву в історії з самарянкою?

Майже кожен знає напам’ять історію про самарянку, яку можна знайти в 4 розділі Євангелія від Йоана.

Але давайте розглянемо, чого вона може нас навчити про молитву.

Ісус перший виходить нам назустріч

В історії з самарянкою читаємо: «А треба було Йому переходити Самарією» (Йн 4, 4).

Як кажуть біблісти, в оригіналі стоїть слово «мусив». Для Ісуса це не була випадкова дорога через Самарію і не випадкова зустріч. Ісус хотів пройти через Самарію та зустрітися з тією жінкою.

Також і зараз Ісус перший хоче зустрічі з нами на молитві, бажає нашої відкритості на Нього та нашої любові.

Ісус бажає зустрічі з кожним

Ісус, бувши юдеєм, не мав права розмовляти з самарянкою. Ця розмова взагалі не повинна була відбутися, адже юдеї не спілкувалися із самарянами через неприязнь. Також Ісус, чоловік, не міг розмовляти наодинці з жінкою; це на той час сприймалось як непристойність.

Проте Ісус ламає кордони, створені людьми.

У цій ситуації Господь показує, що любов не залежить від походження людини чи історичних обставин і традицій. Він бажає зустрічі з кожним! Нехай жодні упередження стосовно себе чи наша гріховність не знеохочують нас, але навпаки, стимулюють звертатися до Бога в молитві.

Зустріч із Богом не залежить від місця

Читаємо далі в Йоана 4, 21-24: «Ісус до неї: Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. Та надійде час — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог — Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися».

Ті, які називатимуть Бога Отцем, зможуть поклонитися Йому в будь-якому місці, де захочуть. Їдучи, йдучи на роботу, чи під час прогулянки парком, удома перед іконою, чи в храмі перед Пресвятими Дарами — молитва не залежить від місця.

Ісус спраглий нас

Також в історії з самарянкою ми бачимо, що Ісус просить у жінки напитися води.

У Катехизмі Католицької Церкви (2560) читаємо: «Коли б знала ти Божий дар! (Йн 4, 10). Чудо молитви відкривається саме біля криниць, до яких ми приходимо, шукаючи води: тут Христос виходить назустріч кожній людині, Він перший шукає нас і Він — Той, Хто просить пити. Ісус спраглий, Його прохання йде з глибин Бога, що прагне нас. Молитва, знаємо ми це чи ні, є зустріччю Божої спраги з нашою спрагою. Бог спраглий, щоб ми були спраглі Його (пор. св. Григорій Назіянзький, Проповіді 40, 25; Св. Августин, Про вісімдесят три різні питання, 64, 4)».

Бог спраглий нашої молитви. Бог прагне, щоб ми шукали час на молитву, щоб ми Його запрошували у життя, щоби взивали до Нього «Авва, Отче!».

Більше про мотивацію молитви ви можете дізнатися з розмови отця Вадима Здорова: