У день літургійного спомину св. Франциска Сальського, покровителя журналістів, у Ватикані оприлюднено послання Папи Франциска на 56-й Всесвітній день суспільних комунікацій.
Слухання як передумова доброї комунікації лежить в основі послання Папи Франциска на 56-й Всесвітній день суспільних комунікацій. Церква відзначає його в неділю перед П’ятдесятницею; цього року він припадає на 29 травня, повідомляє Vatican News. Документ, згідно зі звичаєм, оприлюднено 24 січня 2022 р., в день літургійного спомину св. Франциска Сальського, а його тема була оголошена в день свята Трьох Архангелів, 29 вересня 2021 р. Після минулорічного послання, зосередженого на закликові «піти і побачити», Святіший Отець просить світ комунікації наново навчитися слухати, бо це є «вирішальним у граматиці комунікації» та становить «передумову справжнього діалогу».
Прагнення бути вислуханими
Наступник святого Петра констатує, що ми поступово втрачаємо здатність слухати того, хто перед нами, — як у щоденному житті, так і під час суспільних дебатів. З іншого боку, слухання розвивається в комунікаційній сфері завдяки подкастам та аудіочатам, підтверджуючи, що «слухання залишається суттєвим елементом у людській комунікації». «Один відомий лікар, що лікував рани душі», стверджував, що найбільшою потребою людини є «нескінченне прагнення бути вислуханою». Посилаючись на ці слова, Папа зауважив: це прагнення часто залишається прихованим, але ставить виклик перед тими, хто покликані бути вихователями або в той чи інший спосіб беруть участь у комунікації.
Віра зі слухання
Святіший Отець вказує на те, що на сторінках Біблії слухання означає не лише акустичне сприйняття, але воно «пов’язане зі стосунками діалогу між Богом і людством». Перша заповідь Тори починається словами «Shema’ Israel — слухай, Ізраїлю», а святий Павло стверджує, що «віра починається зі слухання» (Рим 10, 17).
«Ініціатива справді належить Богові, який до нас промовляє і якому ми відповідаємо, слухаючи Його; а також це слухання, по суті, походить із Його благодаті, як це трапляться з немовлям, що відповідає на погляд і голос мами й тата. Між п’ятьма чуттями отим привілейованим у Бога здається саме слух — можливо тому, що є менш інвазійним, більш делікатним, ніж бачення, залишаючи людину вільнішою», — пише Папа. Слухання «відповідає покірному стилю Бога», дозволяючи Йому об’являтися як «Той, який, промовляючи, творить людину на свій образ, а слухаючи — визнає її своїм співрозмовником».
Вважайте, як слухаєте
Людина, за словами Наступника св. Петра, навпаки, схильна втікати від стосунків та «затуляти вуха». Часто відмова слухати закінчується агресивністю супроти іншого. Отож, з одного боку є Бог, «який завжди об’являється, безкорисливо сповіщаючи себе», а з іншого — людина, від якої вимагається «прийняти поставу слухання».
«Господь виразно кличе людину до союзу любові, щоб вона могла повністю стати тим, ким вона є: образом і подобою Бога в Його здатності слухати, приймати і давати простір іншому. Слухання, по суті, є виміром любові», — пише Святіший Отець. Господь Ісус закликав своїх учнів перевіряти якість слухання: «Вважайте, як слухаєте», — перестерігав Він після притчі про сіяча, даючи зрозуміти, що замало просто слухати, але потрібно робити це добре. Тож лише «бувши уважними до того, кого слухаємо, що слухаємо та як слухаємо, ми зможемо зростати в мистецтві комунікації».
Слухати вухами серця
«Всі ми маємо вуха; але дуже часто також і той, хто має досконалий слух, неспроможний вислухати іншого. Справді бо, є внутрішня глухота, гірша від тієї фізичної», — зазначає далі Папа. «Слухання, по суті, стосується не лише чуття слуху, але всієї особи», його «справжнім осередком є серце».
«Отож, першим слуханням, яке потрібно наново відкрити, коли шукаємо справжню комунікацію, є слухання себе самих, власних найбільш справжніх потреб, тих, що вписані в нутрі кожної людини. І неможливо не розпочати від того, що чинить нас унікальними серед створінь: від прагнення перебувати в стосунках з іншими та з Іншим. Ми створені не для того, щоб існувати як атоми, але — разом», — читаємо в Посланні.
Справжнє і несправжнє слухання
Як зазначає Папа Франциск, є таке використання слуху, яке становить протилежність слуханню. Мається на увазі «підслуховування». Постійно присутньою, а в епоху соціальних мереж ще більше загостреною, стає спокуса «підслуховувати та шпигувати, маніпулюючи іншими задля власних інтересів». Але комунікацію «доброю і повністю людською» робить слухання того, кого маємо перед собою, до кого підходимо з чесною та довірливою відкритістю.
«Брак слухання, який не раз відчуваємо у щоденному житті, стає, на жаль, очевидним і в громадському житті, де, замість слухати одні одних, часто “вправляються у пустослів’ї”. Це симптом того, що більше ніж істини та правди шукають консенсусу; більше ніж на слухання, зважають на аудиторію. Добра комунікація, натомість, не старається вразити публіку ефектною фразою, щоб висміяти співрозмовника, але присвячує увагу аргументам іншого та старається збагнути складність дійсності», — пише Святіший Отець. Сумно спостерігати за тим, як і в Церкві формуються ідеологізовані об’єднання, де слухання «поступається місцем безплідному протистоянню».
Передумова діалогу та доброї журналістики
Наступник святого Петра підкреслює, що в багатьох «діалогах» насправді бракує комунікації: чекаємо, щоб інший закінчив говорити, щоб нав’язати свою точку зору. Філософ Абрахам Каплан таку ситуацію називав не «діалогом», а «дуологом», тобто «монологом у два голоси». Слухання, натомість, є «першим незамінним складником діалогу та доброї комунікації»: без здатності вислухати «неможлива добра журналістика».
«Щоб запропонувати ґрунтовну, виважену та повну інформацію, необхідно тривалий час вислуховувати. Щоб розповісти про подію чи описати дійсність у репортажі, важливим є вислухати, також і в готовності змінити ідею, перемінити власну початкову гіпотезу», — підкреслює Папа. Він нагадує також про важливість слухання різних джерел, що гарантує вірогідність і серйозність інформації, яка транслюється. В Церкві ж слухання є передумовою мистецтва розпізнавання.
Терпеливість і зчудування
Але навіщо потрібно докладати зусиль для слухання? Шукаючи відповідь на таке запитання, Святіший Отець наводить слова кардинала Аґостіно Казаролі, видатного дипломата Святого Престолу, який говорив про «мучеництво терпеливості», необхідне для слухання у переговорах також і з найважчими співрозмовниками. Але чеснота терпеливості потрібна й у менш важких ситуаціях, як також відкритість на те, щоби правда ставала несподіванкою для нас, бо «лише зчудування уможливлює пізнання».
Слухання в суспільстві
За словами Папи, здатність вислухати «як ніколи цінна в цей період, зранений тривалою пандемією». Недовіра, нагромаджена до офіційної інформації стосовно пандемії, викликала «інфодемію», в межах якої дедалі важче зробити світ інформації «вірогідним і прозорим».
«Потрібно наставити вухо та глибинно прислухатися, насамперед до соціальних злиднів, що зростають через сповільнення або припинення економічної активності», — пише Франциск, нагадуючи також і про складну дійсність вимушеної міграції, про те, що аби здолати упередження до мігрантів, потрібно «спробувати вислухати їхні історії».
Слухати одні одних у Церкві
Свої роздуми Святіший Отець підсумовує кількома думками про потребу слухання в Церкві. Слухання є «найціннішим і життєдайним даром», який ми можемо запропонувати одні одним. Йдучи за думкою богослова Дітріха Бонгеффера, який повчав, що ми повинні «слухати Божим вухом, якщо хочемо промовляти Його словом», Папа наголосив, що першим служінням у сопричасті, яке потрібно запропонувати іншим, є готовність вислухати їх, бо той, хто не вміє вислухати брата, швидко втратить здатність слухати Бога.
Наступник святого Петра закликав молитися, щоб синодальний процес став «великою нагодою для взаємного слухання». Адже сопричастя «не є результатом стратегій і програм, але будується на взаємному слуханні між братами і сестрами».
фінансово.
Щиро дякуємо!
