Психіатр Спартак Суббота розповів про принципи надання екстреної психологічної допомоги і дав поради, як допомогти тим, хто зазнав психологічної травми.
НВ Life викладає рекомендації експерта. Також за цим лінком можна завантажити їх у вигляді методичного посібника (російською мовою).
Згідно з рекомендаціями кандидата психологічних наук (PhD), психіатра та психотерапевта Спартака Суботи, допомогу потрібно надавати невідкладно, допомагаючи потерпілому повернути віру в те, що нормальний стан відновиться. Необхідно відвести постраждалого від джерела травми, надати їжу, відпочинок, безпечне оточення та можливість бути вислуханим.
Техніки екстреної психологічної допомоги
Маячіння та галюцинації
Стан характеризується тим, що потерпілий переживає відчуття присутності уявних об’єктів, які на цей момент не впливають на відповідні органи почуттів (чує голоси, бачить людей, відчуває запахи та інше).
1.Зверніться до медичних працівників, викличте бригаду швидкої психіатричної допомоги.
2.До прибуття фахівців слідкуйте за тим, щоб постраждалий не зашкодив собі та іншим. Заберіть від нього предмети, що становлять потенційну небезпеку.
3.Ізолюйте постраждалого і не залишайте його одного.
4.Говоріть із постраждалим спокійним голосом. Погоджуйтеся з ним, не намагайтеся його переконати.
Апатія
Основні ознаки:
•байдуже ставлення до всього довкола
•млявість, загальмованість
•мова повільна, з довгими паузами
Дії при апатії:
1.Поговоріть із постраждалим. Поставте йому кілька простих запитань: як тебе звати? Як ти почуваєшся? Хочеш їсти?
2.Проведіть потерпілого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (обов’язково зняти взуття).
3.Візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на чоло.
4.Дайте потерпілому можливість поспати чи просто полежати.
5.Якщо немає можливості відпочити — більше розмовляйте з ним, залучайте його до якої завгодно спільної діяльності (прогулятися, випити чаю, допомогти людям поруч тощо).
Ступор
Основні ознаки:
•різке зниження або відсутність вільних рухів та мови
•відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, щипки)
•«застигання» у певній позі, заціпеніння, стан повної нерухомості
•можлива напруженість окремих груп м’язів.
Що робити при ступорі:
1.Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. Великі пальці мають бути виставлені назовні.
2.Кінчиками великого та вказівного пальців масажуйте постраждалому точки на лобі, над очима, рівно посередині між лінією росту волосся та бровами, чітко над зіницями.
3.Долоню вільної руки покладіть на груди постраждалого. Підлаштуйте своє дихання під ритм його дихання.
4.Людина, перебуваючи в ступорі, може чути і бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні).
Необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.
Рухове збудження
Основні ознаки:
•різкі рухи, часто безцільні та безглузді дії
•ненормально гучна мова або підвищена активність мовлення (людина говорить без угаву, іноді щось абсолютно безглузде)
•часто відсутня реакція на людей обік (на зауваження, прохання, накази).
Що робити:
1.Використовуйте прийом «захват»: опинившись ззаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, притисніть його до себе і трохи перехиліть його на себе.
2.Ізолюйте потерпілого.
3.Масажуйте «позитивні» точки. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває. («Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося? Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається?»)
4.Не сперечайтеся з постраждалим, не ставте запитань, у розмові уникайте фраз із часткою «не», що належать до небажаних дій (наприклад: «Не біжи», «Не розмахуй руками», «Не кричи»).
5.Пам’ятайте, що постраждалий може завдати шкоди собі та іншим.
Агресія
Основні ознаки:
•роздратування, невдоволення, гнів (із будь-якого, навіть незначного приводу)
•завдання навколишнім ударів руками або будь-якими предметами
•словесна образа, лайка
•м’язове напруження
•підвищення кров’яного тиску.
Що робити:
1.Зведіть до мінімуму кількість людей поблизу.
2.Дайте потерпілому можливість «випустити пару» (наприклад, виговоритися або «побити» подушку.)
3.Доручіть йому роботу, пов’язану з високим фізичним навантаженням.
4.Демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не погоджуєтеся з постраждалим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся про його дії. Треба говорити: «Ти страшенно злий, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід із цієї ситуації».
5.Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями чи діями.
6.Агресія може бути погашена страхом покарання.
Страх
Основні ознаки:
•напруженість м’язів (особливо обличчя)
•сильне серцебиття
•прискорене поверхове дихання
•знижений контроль над своєю поведінкою.
Що робити:
1.Покладіть руку постраждалого на зап’ястя, щоб він відчув ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом: «Я зараз поруч, ти не сам!»
2.Дихайте глибоко й рівно. Заохочуйте постраждалого дихати в одному ритмі з вами.
3.Якщо потерпілий розмовляє — слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.
4.Зробіть потерпілому легкий масаж найнапруженіших м’язів тіла.
Тремор (нервове тремтіння)
Основні ознаки:
•тремтіння починається раптово — відразу після інциденту або за деякий час.
•виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих його частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити цигарку).
•реакція продовжується досить довго (до кількох годин)
•потім людина відчуває сильну втому і потребує відпочинку.
Що робити:
1.Потрібно посилити тремтіння.
2.Візьміть потерпілого за плечі та сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.
3.Продовжуйте розмовляти з ним, в іншому разі він може сприйняти ваші дії як напад!
4.Після закінчення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано вкласти його спати.
5.Не можна:
•обіймати потерпілого або притискати його до себе
•укривати його чимось теплим
•заспокоювати потерпілого, казати, щоб він себе опанував.
Плач
Основні ознаки:
•людина вже плаче або готова розплакатися
•тремтять губи
•спостерігається відчуття пригніченості
•на відміну від істерики, немає ознак збудження.
Коли людина плаче, в її організмі виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Добре, якщо поряд є хтось, із ким можна поділити горе.
Що робити:
1.Не залишайте постраждалого на самоті.
2.Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте його по голові).
3.Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть постраждалому вилити своє горе): періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте та співчуваєте; повторюйте за постраждалим уривки фраз, у яких він висловлює свої почуття; говоріть про свої почуття і почуття потерпілого.
4.Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому змогу виплакатися і виговоритися, вилити горе, страх, образу.
5.Не ставте запитань, не давайте порад. Ваше завдання — вислухати.
Істерика
Основні ознаки:
•людина не втрачає притомності
•надмірне збудження, безліч рухів, театральні пози
•мова емоційно насичена, швидка
•крики, ридання.
Що робити:
1.Виведіть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залиштеся з потерпілим наодинці, якщо це не небезпечно для вас.
2.Несподівано зробіть те, що може сильно здивувати (можна дати ляпаса, облити водою, дати якійсь речі з шумом упасти, різко крикнути).
3.Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Умийся»).
4.Після істерики настає занепад сил. Покладіть постраждалого спати. До прибуття спеціаліста спостерігайте за його станом.
5.Не потурайте бажанням постраждалого.
фінансово.
Щиро дякуємо!
