Триває 26 доба героїчного спротиву українського народу російській орді. Люди з цілого світу допомагають Україні, усім чим можуть; але й самі українці теж допомагають одні одним, хто як може.
Єпископ Луцької дієцезії Віталій Скомаровський, секретар Конференції єпископів України, розповідає CREDO про ситуацію в дієцезії під час війни, про ініціативи вірян та допомогу біженцям у ці драматичні часи:
— У нас ситуація подібна до всіх західних областей. Очевидно, що йде війна. Є обстріли. Є повітряні тривоги. Слава Богу, немає гострих бойових дій, але третій тиждень люди у стресі, незалежно від місця перебування, тому що всі тривожаться за свою країну, за свої сім’ї, за своїх дітей. Але це також час, коли відкрилося багато добра в людях.
Ми, подібно як Львів, знаходимося на «мосту», на перехресті потоків гуманітарної допомоги. Активно приймаємо, розподіляємо і розвозимо допомогу туди, де її потребують. Приймаємо біженців — і тих, що їдуть далі на Захід, і тих, що залишаються в нас. В осередку «Карітас-Спес» Луцької дієцезії у Замлинні ми створили центр тимчасового перебування вимушених переселенців. Через нього проходить дуже багато людей. Хтось залишається на декілька днів, хтось на добу; приймаємо всіх і надаємо посильну допомогу кожному. Не зважаємо на віросповідання чи конфесію — намагаємося допомогти всім, робимо що в наших силах. Наші волонтери готують і возять їжу на вокзал, щоб нагодувати людей, які їдуть по декілька діб у складних умовах, рятуючись від бомбардувань та обстрілів.
І молимося, усі разом гуртуємося на молитві, просимо про мир в Україні. Наші священники залишаються на парафіях — укріпляють віруючих. Частина наших людей виїхала, але частина також приїхала до нас, і священники служать розрадою, таїнствами і перебувають разом зі своєю паствою та всіма потребуючими людьми у цей важкий час.
Замлиння. Освячення головного корпусу. Фото: rkc.in.ua