Знаменита скульптура Мікеланджело у Флоренції служить своєчасним нагадуванням про те, що очевидну перевагу в силі можна перемогти розумом і вірою.
Ліворуч від головного входу на історичну площу П’яцца делла Синьйорія у Флоренції знаходиться одна з найвідоміших робіт Мікеланджело — скульптура «Давид». Хоча оригінал був перенесений до Музею Академії, побудованого наприкінці 1800-х років спеціально для цієї статуї, вона століттями стояла на цьому місці. На початку ХХ століття митці створили її копію і поставили там, де вона колись стояла.
Робота зображує Давида за мить до битви з гігантом Голіафом. Знаючи, що у фізичному двобої він програє, Давид стоїть на обережній відстані, аналізуючи й прораховуючи свого супротивника.
З ременем через ліве плече та каменем у руці Давид дивиться на Голіафа, шукаючи його слабке місце. Результат нам відомий: Давид убив Голіафа з одного пострілу.
Хоча статуя сповнена архетипних тем доби Відродження — гуманізму, індивідуалізму, раціоналізму, класичною краси, сили і розуму, — вона мала також і політичний підтекст. Давид розглядався як зневага могутньої родини Медічі, яка у 1504 році була вислана з Флоренції до Рима. У цей період Флоренція була незалежною республікою.
Давид також втілював спосіб правління, яким користувалася Республіка Флоренція під час вигнання Медічі. Незавжаючи на всебічну загрозу від більших та могутніших держав-суперників, а також на гегемонію Медічі у вигнанні, республіканському уряду Флоренції доводилося виживати за допомогою інших засобів. Маючи мінімальні збройні сили, республіканці змушені були використовувати дипломатію і переговори з навколишніми правителями з тією ж кмітливістю та винахідливістю, які дозволили Давиду перемогти могутнішого суперника.
Всього за кілька метрів, навпроти Давида, стоїть ще одна відома скульптурна композиція: Геркулес і Какус, створені приблизно через 20 років після Давида. Напівбог Геркулес із римської міфології збирається покарати Какуса, вогнедишне чудовисько, за крадіжку худоби і спустошення полів. Цю скульптуру створив Баччо Бандінеллі у якості подарунка родині Медічі, що повернулася до Флоренції у 1512 році.
Кажуть, що Медічі були у захваті від роботи, зокрема через її протиставлення попередній статуї Мікеланджело. Медічі вважали, що вони — це могутній Геркулес із величезною дубиною, а їхні супротивники, флорентійські республіканці, — пастух, озброєний камінчиком.
Звичайно, ці дві скульптури доби Відродження пропонують різні підходи до конфлікту. У той час, як Давид переміг ворожого гіганта завдяки кмітливості, язичницька модель Геркулеса передбачає грубу силу. Але не лише спритність призвела до перемоги Давида. Його успіх, забезпечений провіденційною рукою Бога, символізує тріумф добра над злом. Він передвіщає прихід Христа і перемогу над гріхом та злом.
Нехай історія Давида і Голіафа дасть нам надію, що зло ніколи не переможе, сьогодні, у часи війни.
Переклад CREDO за: Брет Томан, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
