Катеріна ді Джакомо ді Бенінказа народилася 25 березня 1347 року. Життєпис майбутньої Вчительки Церкви і покровительки Європи ламає стереотипи про тихих і милих святих, які тільки й те роблять, що моляться.
Життєрадісна, вперта, працьовита й відважна — вона мала непрості взаємини з рідними, доглядала невиліковно хворих і виступала послом Флорентійської республіки в переговорах із Папською державою.
Пропонуємо дізнатися ще кілька цікавих фактів із життя св. Катерини Сієнської
1. Перші зустрічі з Христом
Лапа П’ядженті, дружина сієнського білильника Джакомо ді Бенінкази, 25 березня 1347 року народила 22-гу і 23-тю дитину, доньок Джоанну і Катерину. Це число, звісно, вражає, однак слід пам’ятати, що за тих часів смертність немовлят була великою, 11 дітей у цій сім’ї померли. Катерина відзначалася веселою вдачею. В родині її називали Єфросинією, у перекладі з грецької — «радісна».
Дід святої по материнській лінії був відомим місцевим поетом. Мабуть, від нього вона й успадкувала письменницький талант.
Свята розповідала своєму духовному наставнику, блаж. Раймунду Капуанському, що перші об’явлення мала у віці 5-6 років. У 7 років Катерина прийняла рішення віддати своє життя Богові й принесла Йому таку обітницю.
2. Сімейні війни
Бонавентура, сестра Катерини померла під час пологів, і родина вирішила видати дівчину за її овдовілого чоловіка. Заміжжя до планів святої не входило й вона була готова боротися, аби дотримати обітниці, яку склала Богові у 7-річному віці.
У відповідь на заохочення матері якось подбати про свій зовнішній вигляд задля майбутнього чоловіка, Катерина… обрізала собі волосся.
Складні часи їй допоміг пережити духовний наставник, той-таки домініканець Раймунд Капуанський. Він заохотив дівчину постійно пильнувати «внутрішню келію» і там шукати зустрічі з Богом попри те, що відбувається довкола. Ця практика допомогла їй духовно зростати.
Катерина не хотіла ані заміж, ані до монастиря. Вона прагнула жити активним життям і служити вбогим як мирянка. Катерина мала намір приєднатися до «мантелатте» — мирянок, що були у витоків Третього домініканського ордену.
Мати була категорично проти, вона запропонувала доньці подорож на… термальні джерела. Катерина тоді серйозно захворіла й нікуди не поїхала, а мати згодом відступила і дала їй дозвіл. У всіх цих випробуваннях святу втішав у видіннях сам св. Домінік.
Саме «мантелатте» (що були здебільшого вдовами) навчили Катерину читати. Вона приєдналася до них та продовжувала жити з сім’єю. Свята роздавала одяг і харчі вбогим і наражалася цим самим на гнів родини. Щоправда для себе вона нічого не просила. Відносини були вкрай напруженими, вона навіть відмовлялася їсти вдома, адже «в Небі для неї накриває стіл її справжня сім’я».
3. Містичні дари
1368 року Катерина отримала особливий дар: вона пережила містичні заручини. На пам’ять про них вона отримала невидиму обручку. Свята також носила на своєму тілі також невидимі для людського ока стигмати.
Під кінець життя (протягом восьми років) Катерина споживала лише Євхаристію. Це викликало несприйняття та обурення серед духовенства і навіть її найближчого оточення.
4. Громадська активістка
За сьогоднішніми мірками так можна назвати св. Катерину Сієнську.
Свята активно піклувалася вбогими та хворими, її вплив був настільки сильним, що велика кількість чоловіків і жінок почали її наслідувати. Катерину називали «dolce mamma» (італ.«солодка мама»).
Коли політична напруга у Флоренції почала зростати, а відносини з Папською державою погіршилися. Папа навіть наклав інтердикт на місто, тобто заборонив там звершення усіх церковних обрядів. Катерина не залишилася байдужою. Вона була послом міста у перемовинах із Папою. Загально відомий той факт, що саме за настановами святої Григорій ХІ повернувся з Авіньйона до Рима. У своїх листах вона не просто напоумлювала Понтифіка, а й радила йому, як реформувати Папську державу. Цікаво, що у своїх листах свята зверталася до Папи словом «татку», а не «Ваша святосте».
Згодом Катерина замешкала у Римі і за наказом Папи їздила до Флоренції, аби сприяти примиренню між цими двома містами.
5. Письменниця
За своє життя Катерина написала, а точніше надиктувала 400 листів; третина була адресована жінкам. Вона — також авторка «Діалогів про Божественне Провидіння» та численних молитов. Зокрема листи святої вважаються кращими прикладами ранньої тосканської літератури.