Свідчення

Батьки 5 дітей про порятунок із Маріуполя: «Якщо Бог нас вивів із пекла, то має план на нас»

27 Квітня 2022, 10:50 4319 Тетяна Калініченко

Місяць у пеклі під бомбами, 16 днів у дорозі з пекла. «Ридали всі. Обнімали всіх, кого бачили…» Розповідь сім’ї, якій вдалося виїхати до Львова з нищеного росіянами Маріуполя.

Коли все почалося 24 лютого, дома сидіти було неможливо і ми спустилися в підвал. Хоча нам здавалося, що вибухи були зовсім поряд, та потім ми зрозуміли, що вони були ще далеко. Що таке «коли прилітає поруч» — дізналися за кілька днів.

Наше місто опинилося в облозі з п’ятої доби повномасштабного вторгнення. Спочатку російські війська перебили газопостачання, а потім водогін. Ми сиділи без тепла й води у зовсім не пристосованому підвалі. Готували на вогнищі. Мали «чергування по кухні». Це були короткі вилазки на вулицю, бо щойно лунав крик «повітря!», ми чимдуж мчали до підвалу. Ну як мчали — тебе фактично закидало туди ударною хвилею. Коли закінчилися харчі, військові нам дозволили брати в магазинах. Ми розуміли, що це було мародерство, але мусили якось виживати. Так само і в аптеках. Не дозволяли брати тільки алкоголь.

Під нашим будинком був великий підвал. На одному боці десь 70, а на іншому боці десь 120 людей вміщалося. Дітей багато було дуже. І в нас ще була одна вагітна. Підвал був зовсім не пристосований для життя. Холодно було надзвичайно. Ми з дому брали ковдри і хто що міг, щоб зігрійся. Але нам пощастило — в нас був туалет. Це було приміщення молодіжного центру, тому в підвалі був туалет. Збирали дощову воду, сніг, щоб можна було в туалетах змивати. Як відстоїться вода, то посуд мили і руки, бо гігієни ніякої не було. Ми там чорні були, як чорти… Якось прилетіло в дах і влучило в димар, а там сажа як полетіла!.. Ніч. Ми присвітили ліхтариками, позмітали все; зранку вийшли на вулицю — а ми всі в сажі. То як чорти були, руки чорні, одежа чорна… Ми як ходили, так і спали. Боже, а звук який був! Воно прямо над нами як жахнуло. Діти дуже злякалися. Ваня кричить: «Дайте мені свисток!» Ми домовлялися, що свисток має бути завжди поруч, що якщо нас засипле уламками — треба буде свистіти, щоб нас відкопали. Він дуже сильно кричав: «Свисток, свисток!»Ваня наш четвертий, йому 7, старшому Владу — 22, Таї — 15, Софії — 8 і молодшому, Назарчику, — 5. Ми всі переїхали з моєю мамою з перших днів в підвал. Спочатку таким складом були, а потім ще й собаку забрали, до нього дедалі важче було добиратися, щоб годувати. Літало цілодобово, зранку до ночі, і бомби, і ракети, це дуже страшно.

 

 

Тільки ми пса забрали, як на другий день до нас у двір прилетіло. Вирва була 40 сантиметрів у діаметрі і вглиб на півтора метри. Вікна повилітали, стіна тріснула, а машина — ніби її хтось зігнув. Чоловік із неї тільки акумулятор дістав; добре, що вцілів, бо від нього телефони заряджали.

Коло нас було щось на зразок скважини, там технічна вода була. Але ми на ній готували і пили її, бо інших варіантів не було. Дітей треба було годувати щодня. Все готували на вогнищі, в нас була куховарка, вона раніше на кораблі працювала. Але це так, 4 секунди після сигналу «повітря» — і ти кидав усе і втікав.

Сигнали давав той, хто перший почув літак або звук ракети. Діти такі були налякані, що не виходили два тижні навіть повітрям подихати. Ні хліба, нічого не було. Млинці смажили, борошно дістали, замішували. Але було так: покладеш млинець — і тікаєш у підвал… Все було так напружено, вже слух був такий загострений, що коли була тиша на хвилин 10 — то вже більше боялись її. Бо не розуміли, звідки очікувати.

17 березня в нас кумів убило. Дев’ять чоловік тоді загинуло. Там одразу убило всіх. Вони в підвал не приходили, бо в них дома погріб був. Ввесь час сиділи в погребі, вилазили тільки поїсти і в туалет. Того дня вони приготували їжу і сіли до столу. І прилетіла авіабомба. Там три будинки з землею зрівняло. З усіх тільки кума жива лишилась, була як решето, але її врятували. Ветеринар зашив. Боже, шив під ліхтариком у підвалі. Світив кожен, чим міг. Воду на вогні гріли, щоб хоч трішки кров змити. Вона вся в осколках була. А в неї, виявилось, ще й печінка пробита була. Вона два тижні блювала жовчю. Коли ми вже потім змогли вирватися — її в Крим завезли і там прооперували. А вона каже: «Навіщо я вижила — ні чоловіка, ні дітей… В неї двоє дівчаток було: 15 і 19 років. І в її куми чоловік і син 12 років тоді загинув. Усіх разом із сусідами вбило. Я коли побачила, як виглядав їхній дім, — не розумію, як їх там знайшли. Розповідали, що її донька дві сходинки не стигла до погреба добігти… Ніхто їх не ховав. У погріб занесли, лінолеумом накрили, і все… В нас і по вулицях трупи тижнями лежали. Такі були обстріли, що неможливо було вийти, щоб хоронити.

 

 

Ми ще залишалися в Маріуполі. А потім бачимо, що надії нема. Нас покривають вогнем цілодобово. Наш підвал дрижить. Дітей іконками обкладала і молилась, щоб Бог зберіг. Уночі ніхто не спав, сиділи молилися з іконками та свистками в руках. Коли ми вирішили пробувати прориватись — важко навіть було просто вийти за поріг. Там усе гуде, а ти мусиш вийти. Це було дуже страшно. Я не могла відкрити двері і вийти з дітьми на вулицю. Перед очима був випадок, коли дівчина років 30 вийшла з підвалу, біля неї щось упало і їй повідривало руки. Хлопці вибігли, взялися перев’язувати, щоб зупинити кровотечу… І от, вона жива — а допомогти їй ми нічим не можемо. До лікарні не дістатись і лікувати нічим. Так вона й померла. Її теж поховати ми не змогли. Там узагалі багато мертвих людей на вулицях. Максимум з дороги відсовували, не було змоги ховати. Так виходиш за харчами, переступаєш людей і йдеш, бо мусиш знайти щось дітям.

У нас в підвалі була вагітна жінка, їй народжувати термін був 11 березня — вона народила шостого. Її ми ще якимсь дивом змогли доправити до лікарні, і вона народила в пологовому. А потім тільки її привезли з грудним немовлям у наш підвал знову, як ми дізналися, що 9 березня прилетіло в пологовий. Бог просто дивом врятував цю матір із дитиною! Ми були в самому епіцентрі. Там усе зруйновано. Це район Центральний, трішки нижче драмтеатру. До речі, коли 16 березня на театр кинули бомбу, — ми все чули. Зв’язку не було, ми так і не знаємо, хто там загинув і чи є там родичі. Ні з ким зв’язку не було. Коли чоловік мені сказав, що залишатися вже не можна, я це розуміла, але все одно було дуже страшно виїжджати.

 

 

Коли ми виїхали, то потім дізналися, що 21 числа прилетіло в наш дім, не залишило «каменя на камені». Вертатися нам нікуди. Я часом кажу чоловікові: так сильно хочеться додому; а потім згадую — куди їхати?…

Коли ми виїжджали — коридорів ніяких не було. Їхали на свій страх і ризик. Біля нас недалеко завод якраз був, от ми і опинилися в епіцентрі. Ми розуміли, що як залишимось — помремо точно; якщо спробуємо виїхати — є шанс вижити. Перед нами також люди десь почули, що дають коридор, а потім виявилося, що ні. Вони 20 кілометрів пішки йшли до села Мелекіного, потім ще 10 км до виїзду. Нас було 12 людей в одній старій машині. З сумками, собаками. Ми виходимо — бомби падають. Просто перед нашими очима влучило в готель «Спартак». Нам потрібно було виїхати кілька кварталів із цього пекла. Літаки літали кожні 2-3 хвилини. Не було навіть продиху. Наша машина була на газу, а ми заправили її бензином, звідкись злили. Скрізь вибухає, а ми ледь сунемось. Дороги, якою можна їхати, не було. Я в житті ще стільки «Отче наш» не молилась. Дітей від вікон закрили: мама з одного боку, я з іншого. Так і їхали. З телефонів усе повидаляли, щоб жодного фото про війну чи обстріли не було. Жодної зброї… В доньки на телефоні залишилась фотка, де ми на морі, то ми думали, що нас пристрелять. Думали, що там дрон, а то чайка. Хлопців усіх роздягали, шукали татуювання тризуба.

Син куми переїжджав і якесь фото в нього знайшли, то його мало не розстріляли, тицяли автоматом… Просто дивом відпустили. Жінку з дитиною мало не розстріляли через 5-секундне відео. Вони боялися, щоб ці кадри в Росію не потрапили. Ми доїхали до виїзду, далі віддали машину, взяли сумки і кілометрів сім із дітьми на руках і старою матір’ю ми йшли до с. Мелекіного. Було так холодно, що моя мама вже сказала — краще б вона там лишилась. Такий був холодний вітер, різав як ножем. Але ми дійшли. Нас потім підібрали знайомі, довезли до Урзуфа, теж село. Там переночували.    

Нам треба було дістатися до Бердянська, потім до Запоріжжя. Зустріли одну гумколону: вивозили тільки жінок і дітей. Кажуть: «Мужики дійдуть 35 км до Бердянська пішки». Я чоловіка покидати не захотіла. Але, за щасливим збігом, нас волонтери підкинули. Бердянськ був уже окупований. Нам дали можливість зупинитися в школі, а ми місяць немиті. 10 днів жили в надії на гуманітарні автобуси. Приходили з сумками на визначене місце і чекали. Ми записуємося, записуємося, а автобуси не пускають. Дуже холодно було. Дуже боялися: скрізь купа військових, а в нас дівчата 15 років. Ніч на заправці ми перебули серед поля, а зранку пішли на кільцеву, на виїзд, щоби хтось нас підібрав. Їхав мікроавтобус вантажний і нас підвезли до Мелітополя.

Приїхали туди — а там така сама історія. Окупований. Нічим не виїхати. Добре, що власник готелю впустив нас пожити безкоштовно, там ми помилися вперше за місяць. Уявляєте, які ми були? Волосся стояло, як у ляльки, навіть заколок не треба було. Там ми намагалися записатись на евакуацію, ходили щодня дізнавались, як можна виїхати. Жінку, яка писала списки, забрали військові. Потім сказали, що списків на евакуацію нема. Я вже плакала… А ще до готелю в’їхали чеченці й питають власника, чи є тут дівчата. Він сказав, що нема. То ми, живучи з чеченцями на одному поверсі, дітей наших ховали…

 

 

Потім я згадала, що ми з чоловіком знімалися в проєкті «Хата на тата», і я подзвонила сценаристці. Через неї і відомих людей нам допомогли виїхати. Колона йшла приватна, але там були місця вони забронювали їх. Колона вирішила їхати через Оріхове — це дуже довгий шлях, 13 годин. Але ми не доїхали. Почався обстріл у Пологах. Не доїхали 2 хвилини до блокпосту, як почався обстріл «градами». До останнього блокпосту дорога була замінована, міна на міні. У дітей губи посиніли від страху, коли вони знову побачили вибухи.

Нам треба було розвернутись на вузькій дорозі і не зачепити міни. Кажу дітям: «Не бійтеся», а сама ледь стримую паніку. Я весь час думала: невже ми виїхали з одного пекла, щоб тут на міні підірватися? Але Бог знову зберіг. Коли ми в’їхали на українську територію, то цілували всіх, кого бачили, обіймали всіх, хто де був. Це було таке щастя! Всі ридали. 18 людей, і всі плачуть. Ми цього чекали 16 днів. Відтоді як виїхали з Маріуполя — 16 днів намагалися вирватись, і щоразу глухий кут. Як у лабіринті, і не можемо нічого зробити. Далі евакуаційним поїздом ми добралися до Львова, волонтери нас зустріли та довезли сюди, в «Карітас-Спес».

Це якесь диво. Діти щасливі, радіють, то футбол, то малювання. Їжа тут чудова, намагаються, забезпечили всім необхідним, речі — кому які треба. Беріть, вибирайте кожній дитині. Стільки подарунків нам зробили! Люди такі відкриті, розуміють, що в нас горе, що нам нема куди йти. Щедрі душею, відкриті й нічого не вимагають натомість, тільки кажуть: відпочивайте, відходьте від цього. Гуляйте… Ми вдячні Богу, що сюди потрапили. Тут навіть діти швидко відійшли від стресу. Донька-підліток відходить важче. Хоч вона і оптимістка, але часом заходжу до кімнати, а вона сидіть плаче, каже: «Як згадую про Веронічку — не можу». Вероніка — це її подруга, яка загинула з кумами. Вони з садочка були разом. Все мріяли, ким хто буде після 9 класу… А я їй кажу, що в нас буде все добре, нас Бог від такого врятував — значить, має план на нас. Все буде добре, якщо так Бог розпорядився.

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Маріуполь
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Miksi sinun kannattaa ehdottomasti peittää lautasellinen ruokaa yöllä: Muista nämä keittiön taikauskot Noki on helppo pestä pois liedeltäsi: kokeile näitä hyväksi havaittuja puhdistusmenetelmiä Kaalin versot kasvavat isoiksi ja vahvoiksi: muista tämä hoito Yksinkertainen temppu, jolla saat pidettyä tuoreet hedelmät keittiössäsi pitkään.Laita tämä päälle Puutarhurin niksi siitä, miten herukoita voi parhaiten lisätä Avattu suolakurkku on turvassa homeelta: muista tapa suojata suolakurkkuja Slovakiassa kävi hyvin huonosti.Nämä ovat maailman onnellisimpia maita Sinulla on sitä keittiössäsi, mutta et tiedä, että se on yksi terveellisimmistä mausteista.Se suojaa sydäntä ja tukee vastustuskykyä Keittiösi tuoksuu aina hyvältä: 5 niksiä kokeneilta emänniltä Munakokkelista tulee hämmästyttävän herkullista: noudata 3 yksinkertaista sääntöä Onko slovakkeja uhkaamassa uusi vero? Maksaa valtiolle tilisiirroista ja pankkiautomaattinostoista Pannukakut paistuvat mukavan rapeiksi: kokeile lisätä tätä ainesosaa taikinaan Pasta kiehuu kiinteäksi ja mehukkaaksi: muista, miten ruokalaji keitetään oikein Charlotte kypsyy täydellisen mureaksi ja maukkaaksi: muista 3 tärkeintä kokin salaisuutta Hikitahrat vaatteissasi eivät jätä jälkiä: kokeile tätä nestemäistä jauhetta Mikä ilmastointilaite sopii kotiisi: muista nämä asiantuntijoiden vinkit Cât rezistă ouăle de țară vs.de cumpărat la frigider? Când nu mai trebuie consumate Miten valurautaiset keittotasot puhdistetaan tehokkaasti Hirssipuuro kiehuu ihanan mureaksi ja herkulliseksi: muista nämä niksit Miten kokeneet emännät pesevät rasvaa kylmässä vedessä: muista 3 yksinkertaista temppua Miksi kokeneet emännät pakastavat leipää: muista nämä hyödylliset kulinaariset niksit Älä heitä kertynyttä muovipulloa pois: 10 tilannetta, joita voit käyttää kotona ja keittiössä Miksi tieltä löytyneitä rahoja ei kannata noutaa: viisi vaarallista seurausta Miten puhdistaa kylpyamme nopeasti: 6 tapaa käyttämällä kansanhoitoa Miten muuten käyttää paperiliittimiä: käsityöläisemännät ovat keksineet 9 uutta tapaa kotiin ja keittiöön Valkosipuli lopettaa kellastumisen: muista nämä 3 tehokasta hoitoa Älä heitä vanhoja muoviastioita pois: 9 tapaa käyttää niitä kotona ja keittiössä Kylpyamme pääsee nopeasti eroon kalkista: muista nämä 2 puhdistusliuosta WC-kulho lakkaa vuotamasta vettä: muista tämä vianetsintämenetelmä Et itke sipulia: kolme tapaa käsitellä epämiellyttävää haittaa Miksi riisivettä ei tarvitse kaataa pois: 4 tapaa käyttää sitä kotona Älä heitä vanhaa paistinpannuasi pois: 5 mielenkiintoista käyttötarkoitusta kotitaloudessa Älä heitä vanhoja tavaroita pois: 8 esinettä, jotka tulevat tarpeeseen kotona ja keittiössä Perunan säilyvyys pitenee: Näin säilytät perunat oikein tasaisissa olosuhteissa Näin muut ovelat emännät käyttävät mikroaaltouunia: 12 vinkkiä kotiin ja keittiöön Hoover kestää paljon pidempään: miten laitetta ei saa käyttää siivouksen aikana Laattojen välissä olevat rikkaruohot häviävät: kokeile tätä ruiskutusliuosta Uunin luukku kiiltää valkoisena: yksinkertainen liuos poistaa nopeasti rasvan ja saostumat lasista Miksi kokeneet puutarhurit eivät istuta auringonkukkaa vihannespuutarhaan: Kasvi vaikuttaa negatiivisesti maaperään Miten muut tajuavat emännät käyttävät vanupuikkoja: 6 hyödyllistä kauneus- ja kotitalouselämän hakkeria Lasit eivät enää huurru: 5 todistettua tapaa shampoon ja saippuan avulla Käytä sitruunahappoa keittiön ulkopuolella: 4 hyödyllistä kotitalouden lifehackia Froteepyyhkeistä tulee poikkeuksellisen herkkiä: kirjoita ylös näiden pesuliuosten koostumus Älä heitä vanhaa lapiotasi pois: 8 tehokasta tapaa käyttää sitä kotona ja maaseudulla Mitä jokaisen kokin tulisi tietää: 4 yleisintä virhettä keittiössä Tuholaiset eivät koske sipuliisi: muista tämän puutuhkaliuoksen koostumus Omenahillo maistuu tavallista paremmalta: muista tämä maukas karpalolisäys Miksi kokeneet puutarhurit eivät istuta lintukirsikkaa talon lähelle: vahingoittaa hedelmäpuita ja vihannespuutarhaa Miten muuten kokeneet kotiäidit käyttävät muovipulloja: 5 tapaa kotiin ja mökille Aamiaisruoat, jotka pitävät sinut virkeänä koko päivän, on nimetty Kanafileestä tulee hämmästyttävän herkullista: kokeile lisätä ruokaan tämä kastike PERFEKTNÍ těsto na veškeré pečivo, které není třeba hníst: Recept mám od slavného pekaře, peču už jenom z něj! Pečení bude vzdušné a křehké: pamatujte na základní pravidlo přípravy těsta Nalévám obyčejné SALKO s ořechy a dělám to na každou oslavu: výsledek vás potěší (RECEPT)! Tyto přísady v kávě z ní dělají jed.Většina Slováků ji tam dává Domácí hnojivo na ibišek je lepší než to z obchodu.Vyrábím ho ze tří ingrediencí.Sousedé mi závidí mou zahradu Odtrhněte několik listů a vložte je pod těsnění.Problém zmizí a pračka bude jako nová Jak ochladit byt v horkém počasí? Ani nápad otevřít okna! Odstraňte jednu věc Nevylévejte vodu po uvaření brambor: 3 užitečné způsoby, které využijete doma i v kuchyni Nejen levandule.Tyto rostliny zaženou komáry z vašeho balkonu Palačinky se upečou pěkně křupavé: zkuste přidat tuto přísadu do těsta Přidejte do vody a vaše okna budou zářit jako nová Mají také 40 květů a kvetou nepřetržitě půl roku: Pěstitelka nejkrásnějších orchidejí prozradila, jak získat takovou nádheru! V horkém počasí nastavte termostat na „pět“.Čeká vás příjemné překvapení Proč byste si měli na noc rozhodně přikrýt talíř s jídlem: pamatujte na tyto kuchyňské pověry Proč zkušené hostitelky zmrazují chléb: pamatujte na tyto užitečné kulinářské triky Těstoviny se uvaří pevné a šťavnaté: nezapomeňte, jak pokrm správně uvařit Mrkev bude sladká a velká: pomůže jí jednoduché hnojení Bez klimatizace se byt rychle ochladí: pamatujte na těchto 5 účinných pravidel Míchaná vajíčka budou úžasně chutná: dodržujte 3 jednoduchá pravidla Knedlíky se při vaření nerozpadají: pomůže jedna lžíce této přísady Takto se připravuje ovoce ke zmrazení.Nebude se lepit ani drolit Jak najlepiej zagęścić gulasz? Zapomnij o ziemniakach, TO jest o wiele lepszy sposób! Irytują Cię nowe plastikowe nakrętki do butelek? Oto prawdziwy powód, dla którego nie można ich rozdzielić! Jedz garść dziennie, a twoje jelita będą działać jak nowe.Słowacy o tym zapominają Krem francuski: Niesamowicie lekki i delikatny, pasuje do każdego deseru!