Гуманітарна ситуація в Запоріжжі, матеріальна і духовна підтримка людей, які втікають з окупованих територій, трагедія дітей, що зазнають неймовірних страждань від окупантів, а також надія на допомогу Божої Матері — про це в інтерв’ю для Vatican News розповідає єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ в Україні Ян Собіло.
Про гуманітарну ситуацію в Запоріжжі
«Поки що Запоріжжя ще має все необхідне для життя і для того, щоб допомогти тим, хто зміг виїхати з окупованих територій: з Бердянська, Мелітополя, Полог, Токмака — тому що 80% Запорізької області окуповано і люди звідси тікають до Запоріжжя, — каже єпископ Ян. — Хоча вже бракне солярки, бензину, але харчі і все необхідне є, маємо, чим поділитися з тими, хто вийшов учора з Маріуполя та інших окупованих міст. Там трагедія. Запоріжжя готове прийняти всіх, і ми маємо змогу допомогти на дорогу тим, хто їде далі. Ситуація стає складнішою, але завдяки гуманітарній допомозі ще є чим поділитися з тими, хто дуже потребує. Бо є такі, що виїхали з Маріуполя в тому, в чому вийшли на вулицю, навіть є такі, що дуже довгий час перебували в одному одязі в сховищах, у підвалах. Але якщо війна триватиме довго, то гуманітарна ситуація ускладнюватиметься і в Запоріжжі, і в Дніпрі, і в Харкові».
Діти
Єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії зазначив, що серед тих, хто втікає від війни, є чимало дітей:
«Є діти, які з батьками, з близькими їдуть. Мені складно сказати у відсотках, скільки їх. Буває, що їде ціла родина; буває, що дітей хтось вивіз раніше. Є також діти, яких росіяни вивезли на територію рф без батьків. Є дуже складні ситуації».
Люди — в шоковому стані
«Ці люди перебувають у шоковому стані, з ними складно зараз розмовляти, тому що вони емоційно дуже змучені; вони не вірять, що їм вдалося вибратися звідти, бо кожен із них бачив своїх сусідів і близьких похованими просто перед будинками. Багато хто з них особисто закопував тіла; тобто там просто біля будинків — кладовища, — розповів єпископ про перші зустрічі з тими, хто прибуває з Маріуполя. — Тому вони зараз у шоковому стані. Коли вони будуть у безпечнішому місці, коли буде змога з ними поспілкуватися, — тоді вони, можливо, зуміють спокійно розповісти, які жахливі дні й місяці вони пережили в Маріуполі».
Марія зміцнювала наш дух
«Я думаю, що під час пандемії Божа Матір у Меджугор’ї особливим чином готувала і Україну, і Польщу до цих подій. Марія бачила, що на нас чекає, і зміцнювала дух у народі й дуже підтримувала Україну, а також готувала поляків, щоб вони були солідарні з українцями, багато з яких вимушені були поїхати до Польщі. Це відбувалося особливо в Меджугор’ї, в Зарваниці; українці приїжджали туди, ніби відчули потребу серця Мами, яка хотіла нам дати бадьорість і силу. Коли була пандемія, то західні країни налякалися і мало хто їздив до марійних санктуаріїв у паломництва — з Італії, Німеччини, Франції, інших країн; найбільше було українців і поляків. Я так тепер дивлюся, що наша Небесна Мама приготовляла і зміцнювала нас, щоби цей жахливий час, час війни, ми пережили зміцнені Її опікою. І в цьому місяці я хочу подякувати Пречистій, Преславній нашій Небесні Матері за те, що тримає нас під своїм покровом. Нехай Вона береже нашу державу і допоможе перемогти в цій війні. Марія зараз готує нас до нових часів, через дуже важкі, дуже страшні воєнні події, але це також — підготовка всього світу до нових часів. Її Непорочне Серце переможе; і це також буде перемога України і всіх людей доброї волі в усьому світі», — підкреслив єпископ Собіло, ділячись думками з приводу початку марійного місяця.
Що найважче?
«Найважче у цей період війни — коли розповідають про дітей, які гинуть, про зґвалтованих дітей — хлопчиків і дівчат; про малолітніх дівчаток, які вагітніють внаслідок зґвалтувань. Таких дітей дуже багато. Мені про це розповідав протестантський пастор, який вивозить їх з окупованих територій. Через це дуже важко на серці, і я прошу Бога, щоб Він своєю дією зупинив цей жах, у якому страждають невинні люди і діти, які навіть не розуміють, чому відбувається ця війна, — зазначив єпископ. — Перше, що ми намагаємося зробити, — це вивезти, кого можливо, з тієї території; а потім буде величезна праця психологів і Церкви — молитва, благословення. Всі люди доброї волі, які розуміють глибоко зранені серця і психіку цих дітей, матимуть дуже багато праці; ми всі об’єднаємося в цьому».
фінансово.
Щиро дякуємо!
