Чи з кожного гріха треба відразу сповідатися?

Ми добре знаємо зі вчення Церкви, що гріхи діляться на повсякденні й важкі. У чому між ними різниця і чи з кожного гріха треба сповідатися відразу?

Зазвичай у моральній теології, яка займається нашою поведінкою та її наслідками, частіше говориться про те, що гріхи поділяються на смертні (важкі) і повсякденні (легкі). По суті, йдеться про одне й те саме, бо найважливіший тут не термін, а те, чи загрожують скоєні мною гріхи моєму спасінню, а отже — моєму вічному життю, а також чи не впливає це безпосередньо на те, чи я після земного життя бачитиму Бога віч-на-віч як людина вічно щаслива.

Згідно зі вченням Католицької Церкви, гріх — це провина проти розуму, правди, чистої совісті. Це брак любові до Бога, іншої людини і самого себе. Він ранить людську природу і посягає на людську солідарність (пор. Катехизм Католицької Церкви, 1849). Насправді гріх руйнує стосунки між людиною, яка грішить, і її Творцем, між грішником та іншими людьми, і б’є по тому, хто грішить. Іншими словами, це свого роду самознищення.

У разі смертельного гріха одночасно наявні такі три обставини: він стосується дуже важливої справи (серйозна матерія), скоєний цілком свідомо (з повним розумінням) і навмисне (повністю добровільно). Уточнимо, що означають ці три обставини. Цілковита добровільність полягає в тому, що я не лише чиню гріх, а й хочу його вчинити, хочу це зробити. Повне усвідомлення — що я усвідомлюю значення гріха і його наслідки, тобто цілком свідомо вибираю зло. А коли йдеться про серйозну матерію, то її визначають, наприклад, Божі заповіді: їхнє порушення — це смертельний гріх (такими є також гріхи, що кличуть про помсту до Неба: братовбивство, содомія, утиск бідних, вдів, сиріт та неналежна оплата праці робітників). Щоб повернутися до стану освячувальної благодаті у разі смертельного гріха, потрібно якнайшвидше приступити до Таїнства покаяння і примирення. Самостійно очиститися від гріха неможливо, потрібна сповідь.

Натомість повсякденний гріх — це порушення Божого закону і моралі в легкій матерії (також може бути важка матерія, але без повної згоди або свідомості вчиненого зла). Звісно, повсякденні гріхи теж потрібно визнати на найближчій сповіді, але вони не знищують зв’язку з Богом, встановленого під час хрещення.

Варто звернути увагу на те, що, хоча гріх має особистий вимір, у певних контекстах ми можемо нести від повільність за гріхи інших. Наприклад, коли беремо в них участь добровільно й безпосередньо; навмисно організовуємо, заохочуємо або нав’язуємо недобру поведінку; не вказуємо на них, хоча маємо такий обов’язок; не перешкоджаємо їхньому скоєнню; захищаємо тих, хто чинить погані речі; мовчимо на чужий гріх; хвалимо його.

У будь-якому, разі найважливіше — це постійно дбати про те, щоб перебувати у стані освячувальної благодаті. Якщо так буде, то з її допомогою ми уникнемо смертельних гріхів, а повсякденні теж ставатимуться з нами рідше.