10 травня 2022 р. архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, рукоположив у диякони брата Єфрема Міхальського OSB.
Так бенедиктинська спільнота Львівської архідієцезії, що живе у Солонці неподалік Львова, збагатилася ще одним служителем Таїнств. Рукоположення відбулося в храмі св. Бенедикта при монастирі св. Йосифа.
У вступному слові абат Максиміліан Наварра зазначив: від дня освячення храму кожна урочистість, які відбулася в його стінах, має історичний вимір. Це пресвітерські свячення першого українського бенедиктинця о. Леопольда Рудзінського, довічні обіти сестри Марії, прийняття сестри Ірини до постулату, а тепер ось дияконські свячення брата Єфрема, який буде продовжувати служити цій спільноті.
А митрополит під час проповіді, звертаючись до брата Єфрема, сказав:
— Це за твоїм посередництвом має діяти Бог, коли ти будеш проголошувати Його славу, здійснювати святі обряди і навчати. Тож нехай у тому, що ти робитимеш, оживає Божий голос серед людей, щоб ані твоє серце, ані серце інших не закам’яніло, а темрява не поглинула світла правди. Нехай рука Господня завжди буде над тобою. Тому віддай Ісусові свої руки та серце, нехай Він через твої вуста проповідує Євангеліє, яке завжди сповіщає духовне відновлення. Давай Христа іншим і сам живи в єдності з Ним.
Після проповіді розпочалася основна частина обряду рукоположення. Диякони настановляються через покладання рук єпископа, передане колись Апостолами, щоби завдяки сакраментальній благодаті якомога краще виконувати своє служіння. У літургії свячень дияконам доручається служіння Церкви, яка прославляє Бога, а також благає Христа, а через Нього — Отця, про спасіння всього світу. Силою свячень диякон стає духовною особою, призначеною до служіння Церкві та вірянам. Він уділятиме Таїнство Хрещення, роздаватиме Святе Причастя, асистуватиме при Таїнстві Подружжя, відправлятиме молебні та похорони, проголошуватиме Слово Боже, навчатиме катехизму дітей та молодь.
На завершення Святої Меси з обрядом рукоположення зі словами вдячності Богові та людям звернувся брат Ізаак Капала, пріор абатства в Любіні, де розпочав свій монаший шлях і звідки прибув в Україну брат Єфрем Міхальський.
— Дякую Богові Всемогутньому, що подарував нам усім ще один день життя. З великою радістю дякую Вам, Екселенціє, за уділення свячень монахові Любінського абатства, достойному брату Єфрему. Любий брате, з цілого серця бажаю тобі гідно служити спільноті сестер у Львові та цілій Львівській Церкві. Служи при літургії, але служи також хворим та вбогим. Господь приготував тобі у цій спільності всі можливі поля, де ти можеш виконувати своє дияконське служіння, а наша спільнота буде тебе підтримувати. Дякую твоїм батькам за дар твого життя і за те, що подарували тебе Господу Богу!
Брат Єфрем рік тому висловив бажання приєднатися до капеланії отців-бенедиктинців, які здійснюють служіння при монастирі св. Йосифа у Солонці. Невдовзі після початку повномасштабної війни до львівської спільноти приєдналися також сестри з житомирського абатства. Крім того, сестри взяли на себе турботу про вимушених переселенців і створили у своєму монастирі тимчасовий прихисток для тих, хто рятувався від жахіть війни. За час свого перебування гості цього дому стали, якоюсь мірою, частиною бенедиктинської спільноти, тож прийшли на Святу Месу розділити радість дияконських свячень брата Єфрема.
фінансово.
Щиро дякуємо!
