Відповідно до Кодексу Канонічного Права, реформованого у 1983 році, буває два типи консисторіїв: звичайні (ординарні) та надзвичайні (екстраординарні).
Звичайний консисторій відбувається, коли Папі необхідна порада кардиналів із якогось важливого (проте рутинного) питання або для урочистого проголошення папського рішення — наприклад, схвалення канонізації.
Для окремих випадків призначається надзвичайний консисторій, у якому закликають взяти участь усіх кардиналів світу.
Востаннє Папа Франциск скликав кардиналів на надзвичайний консисторій у лютому 2015 року. Тепер, після публікації нової Апостольської конституції Praedicate evangelium, він знову скликає всіх кардиналів до Рима.
Збори кардиналів 2015 року відбулися перед консисторієм для проголошення нових кардиналів. Збори кардиналів 29-30 серпня 2022 року, присвячені обговоренню нової Апостольської конституції, відбудуться після введення в сан нових кардиналів.
У Колегії кардиналів багато чого змінилося у період із 2015 по 2022 роки. До 2015 року Папа Франциск проголосив 15 кардиналів-виборців (із правом голосу на конклаві) і п’ятьох, не наділених цим правом. Протягом пізніших консисторіїв він ввів у сан ще 73 кардиналів, серед яких 48 виборців. Після серпневого консисторію в Колегії буде 132 кардинали-виборці, 62% з яких — це кардинали, проголошені Папою Франциском. Багато з них досі не мали можливості поговорити один із одним. «У разі конклаву я би не знав, хто сидить поруч зі мною», — нарікає один із кардиналів, введений у сан під час понтифікату Бенедикта XVI.
Тим часом Папа Франциск завершив реформу Римської Курії, яка також із часом зазнала значних змін. Щоб зрозуміти ці зміни, варто повернутися до надзвичайного консисторію 2015 року.
Отець Федеріко Ломбарді, тодішній директор пресслужби Святого Престолу, повідомив, що консисторій почався з «дуже широкого багатоголосого звіту» з економічних питань. Виступав кардинал Джордж Пелл, тодішній префект Секретаріату економіки, кардинал Райнгард Маркс, президент Ради з питань економіки та інші діячі, причетні до фінансової реформи Ватикану. Наступного дня відбулася доповідь Ради кардиналів про реформу Курії та промова, присвячена питанню її внутрішньої координації. Потім кардинал Шон О’Меллі розповів про щойно створену Папську комісію з захисту неповнолітніх.
Протягом наступних років фінансова реформа Ватикану зробила кроки як вперед, так і назад, що відображало обговорення на консисторії 2015 року. Фактично, тоді обговорювалася фінансова автономія департаментів Ватикану, а також те, які департаменти мали зберегти певну незалежність через свою унікальну природу, як-от Державний секретаріат та Конгрегація у справах євангелізації народів. Зрештою, після багатьох проб і помилок, Папа Франциск жваво продовжив реформи, які мав на думці. І, можливо, саме тодішні дискусії, які дехто без вагань називав «опором», переконали його в необхідності надалі проводити реформи, не консультуючись із ширшою Колегією кардиналів.
Отець Ломбарді зазначав, що був «певний консенсус» щодо можливості часткової реалізації деяких конкретних аспектів реформи, «не чекаючи на завершення всієї роботи». Саме так і сталося. Але використання консисторію як своєрідної «папської консультативної ради», як цього прагнув Папа Франциск на початку свого понтифікату, було призупинене.
Особливого значення консисторії набули у середні віки. Часом вони функціонували як органи управління, часом — як суди. Папа Іннокентій ІІІ навіть скликав збори кардиналів тричі на тиждень.
Після реформи Папи Сикста V у XVI столітті, консисторії втратили урядову функцію. Кардинали натомість допомагали Папі керувати Церквою через роботу у конгрегаціях, консисторії ж скликалися щоб додати урочистості певним важливим моментам у житті Церкви.
Після Другого Ватиканського собору консисторії набули нового значення. Отець Джанфранко Ґріко свідчив, що Папа Павло VI хотів, щоб кардинали, зібравшись на консисторій, чекали його з міжнародних подорожей, щоб він міг обмінятися з ними першими враженнями від візиту.
Йоан Павло ІІ протягом свого майже 27-річного понтифікату скликав шість надзвичайних консисторіїв, на яких обговорювалися такі важливі теми як оновлення Курії, Церкви та культури, загрози життю та виклики Церкві через виникнення сект. Під час цих зустрічей кардинали користувалися нагодою познайомитися один з одним, поговорити один з одним і зрозуміти спосіб мислення один одного. Ці зустрічі були нагодою для обміну, а не лише для обговорення. Їх не вистачало протягом останніх семи років.
Таким чином, надзвичайний консисторій у серпні матиме вплив на наступний конклав. Але те, що кардинали мають сказати під час офіційних дискусій, навряд чи матиме велику вагу. Реформа Курії вже завершена й оприлюднена; кардинали можуть просто взяти це до уваги.
Переклад CREDO за: Андреа Ґальярдуччі, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
