Людина, яка страждає на психосоматичні захворювання, потребує зацікавлення і прийняття, щоби зрозуміти себе. Це може бути початком раніше заблокованих процесів.
Що таке психосоматика?
Для початку, дуже коротко: психосоматика — це термін, який стосується перейняття тілом (із різних причин) функцій психіки. За думкою відомого швейцарського психоаналітика Аліси Міллер, тіло реагує хворобою на тривале легковаження його функцій.
Психоаналітичні теорії згідні в тому, що спершу існує початкова психофізична єдність, яка сполучає літо і розум немовляти. В ході правильного розвитку ця єдність повинна послаблюватися внаслідок просування процесів менталізації та психічних функцій та поступового послаблення зв’язку емоцій з тілом (десоматизації).
Такий розвиток відбувається, коли дитині гарантовані достатньо добре середовище та відповідні дорослі опікуни, здатні емпатично приймати і перемінювати емоції дитини, «повертаючи» їх їй пізніше у більш прийнятній формі (контейнерування емоцій). Коли з різних причин цей процес іде невдало, тіло залишається схильним саме реагувати на небажані, тяжкі для визначення чи переживання емоції.
Боже, жертвую Тобі самого себе, щоб Ти формував мене і робив зі мною все, що хочеш. Звільни мене від пут мого «ego», щоб я міг краще виконувати Твою волю. Допоможи мені подолати труднощі, щоб міг я свідчити про Твою міць, Твою любов і Твій спосіб життя. Вчини, щоб я виконував Твою волю!
«Я можу все в Тому, хто укріплює мене» (Флп 4, 13).
Хвороба тіла і психіки — спільна справа
Психосоматичні порушення у вузькому розумінні охоплюють усі соматичні (тілесні) хвороби, в яких виникнення, тривалість і перебіг принаймні частково викликані психічними чинниками.
До психосоматичних порушень зараховуються такі хвороби, в яких відбуваються процеси взаємного впливу між психічними переживаннями, з одного боку, та соматичними проявами, з другого.
Дивлячись дуже широко, можемо до них зарахувати і порушення в харчуванні, і порушення сну (неорганічні) та власне психосоматичні порушення у вузькому сенсі, тобто фізичні хвороби, в яких психологічні чинники підтверджуються емпірично (досвідом). До них, зокрема, належить виразка 12-палої кишки, виразковий коліт товстого кишковика, бронхіальна астма, первинна артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, фіброміалгія, алергічні хвороби (наприклад, атопічний дерматит).
Тілесні прояви при цих хворобах зазвичай не тяжкі, зате тривалі (викликані турботами, емоційними конфліктами, очікуваннями зі страхом). Також є хвороби, в яких психічний чинник загострює перебіг — наприклад, цукровий діабет, гіперфункція щитовидки, ревматизм.
Боже, Ти — наш притулок у бідах, що даєш силу, коли ми знемагаємо, і розраду, коли ми сумуємо. Помилуй слуг Твоїх (…), і нехай знайдуть вони, з милосердя Твого, спокій та визволення від тягарів. Амінь.
Що каже тіло?
Можуть виникати також і так звані соматизації. Це вираження різних психічних станів через тіло. Вони не мають ознак хронічного захворювання. Ними можуть бути, наприклад, інфекції при стресах, бурчання в животі при складних соціальних ситуаціях, болі голови після вибухів злості, блювота після сильного стресу тощо.
Інколи такі реакції поступово посилюються, провадячи до появи неспецифічних симптомів, які тяжко визначити і діагностувати. Така людина часто починає ходити по лікарях, обстежуючи все можливе. Якщо обстеження не підтверджують хворобу, то варто подумати про візит до психолога.
Тут не йдеться про звичайні адаптаційні реакції організму на стреси, переміни тощо. Це нормально, що перед важливою зустріччю ми можемо мати підвищений рівень адреналіну, — або коли на нас хтось нападає, ми захищаємося, втікаємо чи маскуємося, що теж викликає відповідну реакцію організму.
У психосоматичному процесі травма (зовнішня чи внутрішня), стрес або конфлікт, які переживаються довго і неусвідомлено, поєднуються з почуттям безпорадності, нерозуміння, засоромлення, приниження — або люті; але через неможливість вдатися до конкретних дій людина реагуватиме напруженням, тривалим неспокоєм, збудженням, які можуть провадити до первинного порушення діяльності органів та їх вторинного пошкодження. Це означає, що фраза «всі хвороби від нервів» має певні підстави.
Схильності з дитинства
Вважається, що є певні схильності або передумови, набуті в дитинстві, які роблять так, що якийсь орган особливо легко реагує на травми. В деяких сім’ях говориться, що «у нас усі мають слабке серце» (або слабкий шлунок, або схильність до астми).
Людина зі схильністю до виразок, наприклад, у моменти стресу перестає їсти. Якщо така людина живе у стані постійного неспокою, під тиском (справжнім чи уявним) відмовляється їсти або харчується нерегулярно чи невідповідно, то стаються фізичні зміни — спершу малозначущі, з часом дедалі тяжчі, аж до появи виразок.
Вочевидь це не означає, що кожний, хто мав якісь труднощі в дитинстві, матиме виразки.
Хворіє людина — а радше, тіло людини, яку не любили як окрему, автономну, незалежну особу, чиє тіло мало виконувати конкретні функції для її власної психіки.
Щоби цей процес уже в дорослому віці провести успішно і дозволити, щоб людина могла себе усвідомлювати, розпізнавати конфлікти, стреси, пов’язані з ними емоції та давати собі з ними раду самостійно (наприклад, я відчуваю злість на когось близького, і замість придушувати її в собі, подумаю, як її АДАПТАЦІЙНО виразити і спробувати зробити це, нехай навіть невдало), — потрібна додаткова внутрішня праця.
Займися своїм тілом!
В таких ситуаціях важливо адекватно зайнятися своїм тілом: пройти обстеження, вживати ліки, застосувати відповідну дієту, виконувати рекомендації лікаря — але також не оминати психічний рівень. Допоміжною може бути різного роду праця в групах: психологічні тренінги, групи підтримки, різноманітні клуби за інтересами (віртуальні теж), заняття з духовного та психологічного розвитку (наприклад, 12 кроків), різні форми праці з тілом, де є можливість обмінюватися досвідом, вивчати щось нове про себе та інших, побачити, як це виглядає в інших і як інші люди дають собі раду з проблемами.
Варто подумати про можливість скористатися з психотерапії — групової чи індивідуальної. Кожний з таких кроків вимагає певного рішення, додаткових зусиль, — а ми самі добре знаємо, як багато людей надмірно зосереджуються на своєму фізичному стані та лікуваннях, проминаючи свій психічний стан, і залишаються далі поглинуті своїми хворобами, симптомами тощо, але відкидають психічну частину цих процесів.
Не варто на таких людей злоститися, часто вони інакше просто не вміють; але їм можна і потрібно допомагати, попри їхню неохоту, скеровувати їх на наступний рівень зусиль та дій.
Людина, яка страждає на психосоматичні порушення, потребує зацікавленості та прийняття від інших, щоби зрозуміти себе. Це може стати початком процесу, заблокованого раніше, і відповідних змін.
Переклад CREDO за: Катажина Солька-Домбровська, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
