Між південним трансептом і апсидою є один зі входів до римської базиліки св. Петра. Крізь Браму Молитви (Porta della Preghiera) входимо до цього храму під надгробком Олександра VII, авторства славетного Берніні.
Цей митець бароко у нижній частині монументу вмістив позолочений скелет, який показує клепсидру — водяний годинник, — щоб нагадати людям про швидкоплинність нашого земного існування.
Навпроти входу міститься вівтар Пресвятого Серця Ісуса — один із найновіших вівтарів Базиліки. Він представляє сцену об’явлення св. Марії Маргариті Алякок. Ця французька містичка від грудня 1673 по червень 1675 року мала кілька видінь Ісуса. Стала відомою як поширювачка побожності на честь Пресвятого Серця.
В одному з об’явлень сам Ісус забажав, «щоби перша п’ятниця після Октави Божого Тіла була віднині присвячена як окреме свято для вшанування мого Серця». Марію Маргариту проголосив блаженною 18 вересня 1864 року папа Пій ІХ, а канонізував її 13 травня 1920 р. папа Бенедикт XV.
Постання вівтаря Пресвятого Серця Ісуса у ватиканському храмі пов’язане зокрема з іншою відомою постанню Церкви кінця ХІХ — початку ХХ століття: о. Леоном Жаном Деоном, засновником Згромадження Священників Пресвятого Серця Ісуса. 25 квітня 1918 р. о. Деон попросив папу розпорядитися, щоб у базиліці св. Петра спорудили вівтар Пресвятого Серця. Це було би знаком, що також і Ватикан присвячений Пресвятому Серцю Спасителя.
Також о. Деон запропонував, щоб на вівтарі було представлено сцену об’явлення св. Марії Маргариті. Папі сподобався задум засновника серцянів, і він сказав, щоб такий образ намалював граф Карло Муччолі. Художник представив папі свою роботу, але вона не сподобалася Святішому Отцеві. Тоді він намалював другий образ, за який йому заплатили.
29 квітня 1921 р. почались роботи з викладення цього образу мозаїкою. Завершили її викладати ад 15 серпня 1925 р., в рік смерті о. Деона, який був натхненником створення цього вівтаря.
Переклад CREDO за: Влодзімєж Рендзьох, Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
