Свята Марія Магдалина з’являється у кількох біблійних уривках, хоча найпомітніша згадка про неї міститься у розповіді про Воскресіння Ісуса в Євангелії від Йоана.
«Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить — камінь відкочено від гробниці. Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: “Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено Його!” Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці. Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим; нахилившися, бачить — лежить полотнище. Однак, не ввійшов. Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить, а й хустка, яка в Нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці. Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, — і побачив, і увірував. Вони бо ще не знали Писання, за яким мав Він з мертвих воскреснути. Тож повернулись учні знов до себе. Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове. І кажуть вони їй: “Жінко, чого плачеш?” — “Узяли мого Господа, — відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено Його”. Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. І каже їй Ісус: “Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?” Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: “Пане, коли ти забрав Його, то повідай мені, куди ти Його поклав, — а я заберу Його”. Мовить до неї Ісус: “Маріє!” А та обернулась та до нього по-єврейському: “Раввуні!” — що у перекладі означає: “Учителю!” А Ісус їй каже: “Не стримуй Мене, не зійшов бо Я ще до Отця Мого, але йди до Моїх братів і повідай їм: Іду Я до Отця Мого й Отця вашого, до Бога Мого й Бога вашого”. І пішла Марія, щоб звістити учням: “Бачила я Господа”, — та й що Він це їй повідав» (Йн 20, 1-18).
Святий Тома Аквінський розмірковує над цим уривком у своєму коментарі до Євангелія і стверджує, що під час цієї зустрічі їй було дано три почесті або «привілеї».
По-перше, вона мала привілей бути пророком, оскільки була гідна бачити ангелів, адже пророк — це посередник між ангелами та людьми.
По-друге, вона мала гідність або ранг ангела, бо дивилася на Христа, на якого ангели бажають дивитися.
По-третє, вона мала чин апостола; вона стала апостолом для апостолів, бо її завданням було сповістити учнів про Воскресіння нашого Господа. Таким чином, як жінка була першою, хто проголосив слова смерті, так і жінка стала першою, хто проголосив слова життя.
Святий Йоан Павло ІІ також зауважував ці особливі почесті, надані святій Марії Магдалині, розмірковуючи про них у своєму апостольському листі Mulieris Dignitatem.
Тому її стали називати «апостолом апостолів». Марія Магдалина була першим очевидцем Воскреслого Христа, а тому й першою свідчила про Нього перед апостолами. Ця подія, у певному сенсі, увінчує все те, що було сказано раніше про те, що Христос довірив божественні істини як жінкам, так і чоловікам. Можна сказати, що цим сповнилися слова Пророка: «А після цього Я виллю Мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння» (Йоіл 3, 1).
Не дивно, що пам’ять Марії Магдалини Церква відзначала з великою урочистістю, і відновила цю почесть, звівши 22 липня у ранг «свята».
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
