Папа затвердив декрети Дикастерію у справах визнання святих, зокрема про визнання мучеництва священника Мукачівської греко-католицької єпархії.
У п’ятницю, 5 серпня 2022 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції кардинала Марчелло Семераро, префекта Дикастерію у справах канонізацій. Святіший Отець затвердив для проголошення декрети цього відомства, що стосуються деяких беатифікаційних процесів, повідомляє Vatican News.
Блаженний новомученик Мукачівської єпархії
Першим у цьому переліку є декрет про визнання мучеництва Слуги Божого о.Петра Павла Ороса, священника Мукачівської греко-католицької єпархії, який народився 14 липня 1917 року в Бірі (Угорщина) та був убитий з ненависті до віри 27 серпня 1953 року в с.Сільце — тепер село в Кам’янській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України.
Слуга Божий Петро Орос народився в сім’ї греко-католицького священника. 1919 року родина перебралась на Закарпаття. 1937 року Петро вступив до Ужгородської духовної семінарії, а 28 червня 1942 р. прийняв ієрейські свячення. Свою душпастирську діяльність розпочав у с.Великі Ком’яти Виноградівського р-ну. 1946 року призначений на вільну парохію у с. Білки Іршавського р-ну. У 1948 р. місцеві органи влади вдавалися до різних методів впливу, щоби схилити отця Петра на перехід до православ’я. Йому, як і всім іншим священникам, які не поступилися своїми переконаннями, заборонили виконувати душпастирську роботу. Але він залишився вірним своєму покликанню, продовжував разом з іншими священниками підпільно служити греко-католицьким вірникам Іршавщини й Виноградівщини.
Непокірність священника дратувала комуністичну владу. На початку 1953 р. його заарештували й відправили до Ужгорода, у слідчий ізолятор КДБ, де він перебував під арештом понад два тижні. Влітку 1953 р. поблизу Імстичівського мосту міліціонер намагався заарештувати отця Петра, але йому пощастило зникнути між верболозом. У постійній небезпеці, без відпочинку, сну та надійного притулку для отця Петра наближався трагічний день мученицької смерті.
Напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, 27 серпня 1953 р., в с.Великі Ком’яти він відслужив велелюдну Святу Літургію, сповідав, причащав. Того самого дня вирушив пішки на залізничну станцію в с.Сільце. Тут його заарештував міліціонер і повів у напрямку с.Заріччя. Поблизу хреста пролунали два постріли. Тіло розстріляного відвезли до моргу Іршавської лікарні, через кілька днів потай від людей закопали між терням поблизу с.Кам’янське Іршавського р-ну. Пізніше останки відкопали працівники міліції та КДБ і вивезли в напрямку Іршави.
39 років місце поховання отця Петра зберігалось у найсуворішій таємниці. Тільки після легалізації греко-католицької Церкви знайшлися очевидці, які під присягою розказали правдиву історію тих трагічних днів.
Декрети про героїчність чеснот
Інші п’ять декретів проголошують героїчний вимір чеснот кандидатів на прославу, для беатифікації яких у подальшому потрібне визнання чуда. В цьому переліку колумбійський священник Хесус Антоніо Ґомес (1895-1971), італійський капуцин Уміле з Ґенуї, в миру — Джованні Джузеппе Бонці (1898-1969), іспанський священник Хуан Санчес Ернандес (1902-1975), бразильський редемпторист о.Вітор Коельйо де Алмейда (1899-1987) та індійська черниця с.Селін Каннанайкал зі згромадження Сестер Урсулянок Непорочної Марії (1931-1957).
фінансово.
Щиро дякуємо!
