«Дозвольте мені щиро всіх вас привітати з особливим днем у житті нашої держави і Українського народу — з Днем Незалежності соборної Української держави», — сказав Глава УГКЦ у своєму спеціальному відеозверненні.
Про нього повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
«Звідси, з берега Дніпра, — сказав Блаженніший Святослав, — із серця нашої Батьківщини — золотоверхого Києва, ми сьогодні вітаємо одне одного з цим святом і засилаємо до Господа Бога наші молитви вдячності за дар свободи, за те, що шість місяців після початку повномасштабної військової агресії росії проти України — Україна стоїть, Україна бореться, а наш Київ святкує свято».
У цей день ми дякуємо Господу Богу за дар свободи, за дар, який просили, за який боролися наші попередники. «Скільки поколінь українців склало своє життя на вівтар своєї Батьківщини, вимолюючи і виборюючи дар Незалежної держави. Сьогодні ми особливо дякуємо нашим захисникам, нашим воїнам, нашим військовослужбовцям, які вірно тримаючи оборону нашої Батьківщини, забезпечують нам мир і свободу тут, у нашій столиці».
Ми сьогодні також дякуємо всім тим, додав Блаженніший Святослав, які підтримують Незалежну Україну, які солідаризуються з нами у боротьбі.
«Сьогодні ми просимо: Боже, благослови Україну. Боже, благослови наш народ. Боже, зціли рани всіх тих, хто постраждав від війни. Боже, даруй Україні перемогу. Боже Великий Єдиний, нам Україну храни!» — попросив очільник Церкви.
Напередодні святкування Дня Незалежності він дав інтерв’ю для Vatican News. Блаженніший поділився думками про загрози для людства, які несе ця війна, про роль Церков, а також склав подяку Європі за прийняття біженців, а Папі Франциску — за те, що є «нашим голосом».
— Ваше Блаженство, як українська Церква здійснює свою місію в умовах війни, як несе конкретну допомогу в зону бойових дій та розраду тим, хто бачив смерть своїх друзів, родичів і близьких?
— Насамперед потрібно сказати, що Церква є частиною українського народу: (…) я називаю це «таїнством присутності». Вона надзвичайно важлива для наших людей, передусім у зонах бойових дій і на теренах, які тепер окуповані, — видима присутність священників, монахів, єпископів. Ми залишилися з ними. І ця присутність Церкви для звичайних людей означає присутність Господа. Бо першим запитанням людей було: «В цих трагічних обставинах, коли нас щодня вбивають, де є Бог?»
Ця присутність завжди включає душпастирську діяльність: ми зуміли створити мережу комунікації та шляхи доставки гуманітарної допомоги. Ми зуміли бути гнучкими, аналізуючи кожного дня швидкозмінну гуманітарну ситуацію, щоб давати належні відповіді. Людям, які потребували допомоги в евакуації, ми надавали транспорт; тим, хто потребував речей першої необхідності, — їжу та іншу допомогу; тих, хто потребував захисту, ми прихистили в наших церквах і монастирях, що діяли як бомбосховища.
— Протягом шести місяців бойових дій Ви не перестаєте повторюватися, що війну «можливо й потрібно перемагати Божим миром» і що «сьогодні слово мир рівнозначне слову любов». Що це означає для народу, який щодня, як Ви згадували, бачить бомби та смерть?
— Як пастирі ми бачимо, що народ опанований тривогою, страхом і почуттям гніву. Є й ті, хто пробує розпалювати ненависть до нападника. Тому ми, пастирі, проповідуємо Євангеліє миру. Саме відповідаючи на ці почуття людей, ми свідчимо Бога, який є Любов, Бога, який є джерелом миру.
Також і Папа поставив Україну в центрі уваги від першого дня війни з постійними закликами до миру та до ініціатив надання допомоги. Але стурбованість Папи має глобальний вимір: це варварство, за його словами, є загрозою для цілого світу.
—Який відгук ці слова знаходять у Вас?
— Ми дуже вдячні Папі Франциску за те, що в цьому він став нашим голосом. Папа, як Наступник святого Петра, має особливий дар бачити в ситуації, яку ми переживаємо в Україні, глобальну загрозу. Бо війна в Україні ранить саме людство як таке; ці злочини завдають удару не лише українцям, але цілому світові. Тому ми справді дуже вдячні Святішому Отцеві за те, що він є нашим речником, також і за те, що розворушує сумління Заходу та світу, просячи про молитви за Україну та загальну солідарність з народом.
— Під час цих шести місяців, також і під час бомбардувань, ніколи не забракло також і Вашого голосу та підтримки за посередництвом щоденних послань до українців, і не лише їх. Що особисто Вам дає сили в цій трагедії?
— Сила, яку я отримав під час цих місяців, — це сила пастирської відповідальності: я почувався відповідальним не тільки за себе, але насамперед за народ. Тому я старався насамперед рятувати людей. Також і через ці послання, які ми поширюємо кожного дня, ми супроводимо людей. Багато хто казав, що ці послання є для них джерелом підбадьорення.
— Україна також стала свідком мільйонів своїх громадян, які пережили тривогу втечі, але й, одночасно, відчули солідарність і гостинність у багатьох країнах. Що Ви б хотіли сказати тим, хто відчинив свої двері українським сім’ям?
— З глибини нашого серця випливають слова вдячності. Я усвідомлюю, що сказати «дякую» надто мало, але ми насправді дуже вдячні за цю відкритість. У Європі є табори біженців для українців, але багато людей відчинили насамперед свої серця, а тоді — двері своїх домівок, свої сім’ї, і так солідарність проявилась як найвища християнська цінність. Ми молимося Господеві, щоб Він благословив усіх тих, хто зумів простягнути руку українському народові, який страждає в цей момент.
— За різних нагод Ви казали, що «людина, на жаль, знає як розпочати війни, але потім стає невільницею війни». Що, на Вашу думку, може покласти край цій неволі?
— Ми маємо безпосередній досвід того, що війна є mysterium iniquitatis, про яке говорив святий Павло: вона насправді є таїнством зла, що відкривається у цьому світі. Агресор, який розпочинає війну, живе ілюзією, що може тримати під своїм контролем правила війни; але це тільки ілюзія. Бо вже від першого пострілу війна виходить з-під контролю людини. І сам агресор стає рабом демона, якого випустив зі свого серця. Тому кожного дня в молитві «Отче наш» ми повторюємо «визволи нас від лукавого». Бог є джерелом миру, Він — Господь миру. Ми віримо, що лише Він може покласти край цьому таїнству злодіяння.
— Блаженніший Владико, сьогодні мільйони українців вимушено відзначатимуть цей день за межами України. Що Ви хотіли би їм побажати?
— Насамперед, я б вас дуже просив цього дня, 24 серпня, зайти до храму. До того храму, який є найближче до вас. Якщо маєте змогу зайти до української греко-католицької церкви, то радо запрошую на спільну молитву. Бо ми сьогодні дуже потребуємо вашої молитви. Україна сьогодні стоїть і перемагає завдяки тому, що ця війна є війною добра зі злом. І ми можемо перемагати лише тоді, коли ми молимося. Тож перед тим, як робити щось інше, починаймо все з молитви за Україну. Я до цього вас закликаю, про це вас прошу і за це вам вже заздалегідь дякую!
фінансово.
Щиро дякуємо!
