Одним із улюблених способів молитви святого Ігнатія Лойоли було образне втручання у євангельську історію.
Хоча він не був першим, хто молився таким чином, він відводить дуже важливе місце образній молитві у своїх «Духовних вправах».
Починаючи з другого тижня, ті, хто беруть участь у цій духовній практиці, входять у різні євангельські сцени так, ніби вони є їхніми учасниками. Вони вчаться жити в історії, бути поруч із задіяними у ній героями та взаємодіяти з Ісусом.
Під час моїх восьмиденних реколекцій моїм духовним керівником був єзуїт, знайомий із цим способом молитви. Щоранку я зустрічався з ним, щоб поділитися тим, як пройшов мій час за минулою молитвою. Потім він пропонував мені уривок зі Святого Письма, яким я мав молитися протягом наступного дня.
Одного разу я прийшов із повною головою думок про уривок із 21 розділу Євангелія від Йоана, який він дав мені напередодні. Крім того, що я молився словами цієї зустрічі Ісуса з Петром, я знайшов у бібліотеці біблійний коментар та зробив кілька нотаток про нові відкриття щодо цього уривка. Я прагнув поділитися своїми ідеями.
Але коли я розповів священникові про те, як я натрапив на корисні ідеї щодо уривка і дав йому почитати свої нотатки, він не виглядав враженим. Він перебив мене посеред моєї розповіді і сказав: «Проникливість — це втішний приз. Перший приз — це зустріч із Ісусом». Я зрозумів, як легко я перетворюю час молитви на подорож, де я головним чином збираю більше ідей про Ісуса, а не спілкуюся з Ним особисто.
Усміхнувшись, мій духовний керівник запропонував мені повернутися до євангельської зустрічі Ісуса з Петром, образно побути у ній і дозволити Ісусу зустрітися зі мною у будь-який спосіб, який Він обере.
Решту дня я жив тією євангельською історією. Сцена ожила для мене, коли я почав дивитися і слухати своїми внутрішніми очима та вухами. Я відчув себе залученим до розмови з Ісусом про те, де я опинився у своєму житті, і відчув Його присутність поруч, Його запрошення залишитися з Ним та йти за Ним у невідоме майбутнє.
Наступного ранку я поділився зі священником тим, як я спілкувався з Ісусом під час образної молитви. У нашій розмові відчувався зовсім інший рівень живості та енергії, порівняно з попереднім днем, коли я читав уголос свій ретельно зібраний список інтелектуальних ідей.
В образній молитві ми ставимо свою уяву на службу нашій вірі. Через цю дану Богом здатність ми можемо взаємодіяти з Христом, і Він може з’єднатися з нами. Звичайно, ми знаємо, що уявне — це не реальність. Воно просто поглиблює нашу участь у реальності, яку прагне описати. Ми також не припускаємо, що все, що відбувається в нашій уяві, походить від Господа. Багато чого можна пояснити нашими власними прогнозами та бажаннями. Але я вчуся звертати особливу увагу на ті сюрпризи, які трапляються зі мною під час образної молитви, особливо на ті, які відкривають мені Ісуса ближче і спонукають мене любити Його сильніше і краще наслідувати Його.
Приділіть кілька хвилин, щоб поекспериментувати з образною молитвою. Виберіть свою улюблену євангельську історію. Прочитайте її кілька разів, щоб заново ознайомитися з деталями.
Відкладіть Святе Письмо і попросіть у Бога благодаті глибше пізнати, полюбити і наслідувати Христа. Вийдіть на сцену як учасник, а не як глядач. Дивіться на учасників, слухайте сказані слова, спостерігайте за діями. Зверніть увагу на своє місце у цій історії. Що ви бачите? Що ви чуєте? Як почуваєтеся? Що у вас в голові? Перш за все, спілкуйтеся з Христом, коли Він зустрічає вас у цій історії, діліться з Ним усім, що у вас на серці, і слухайте, що Він може вам сказати. Після цього зробіть кілька нотаток про те, як це у вас пройшло.
Переклад CREDO за: Тревор Гадсон, Crux
фінансово.
Щиро дякуємо!
