Образ Матері Божої з Ґвадалупе, присутній на індіанському плащі, сплетеному з волокон агави, вже майже п’ять століть проганяє сон з очей закам’янілих агностиків і численним ученим.
Про його таємницю — розмова Бернадети Грабовської з Евою Ковалевською, очільницею Форуму польських жінок.
— Чим є acheiropoetos?
— Я волію слово «нерукотворний», тобто те, що не було створене людськими руками. У світі відомі три нерукотворні образи, що представляють Спасителя і Непорочну: це Туринська плащаниця, Хустка з Манопелло та ще тільма (плащ) св. Хуана Дієго, на якій чудесним чином «записаний» образ Діви Марії. Помилково кажуть, що в цих речей немає автора. Однак їхнє походження — надприродне. Вдивляючись у них, ми споглядаємо обличчя самого Бога і Його Матері. Це велика, свята таємниця. Ми спілкуємося з чимсь, що перевищує межі нашого людського розуміння. Образ Матері Божої з Ґвадалупе був «намальований» рукою Матері Божої на якісно слабкому полотні, волокнах агави, майже п’ятсот років тому, і залишається незмінним досі…
— Як він постав?
— 9 грудня 1531 року Матір Божа явилася простому чоловікові, індіанцю, мовила до нього його рідною мовою науатль, і попросила збудувати на горі Тепеяк храм на Її честь. Хуан Дієго подався з проханням до єпископа, Хуана де Сумарраги. Той йому не повірив (складно цьому дивуватися) і попросив про знак. Під час чергового об’явлення Вона сказала індіанцеві зійти на вершину Тепеяк. Яким же було його здивування, коли він побачив там повно квітів — кастильських троянд, яких о тій порі року неможливо було знайти. Прекрасна Пані веліла Хуанові Дієго назбирати квітів у його плащ. Індіанець пішов із квітами до єпископа, а коли розв’язав свою тільму — на підлогу висипалися кастильські троянди, а єпископ і його оточення застигли вражені. Однак то не квіти так їх вразили…
— На плащі видніло зображення Марії.
— Так, на цьому плащі видніло ніби «фото» Мадонни. Усі зібрані побачили прекрасний образ Матері Божої в рожевому вбранні, у блакитному плащі з золотою облямівкою та зірками. Марія мала складені руки, а під Її стопами був півмісяць. Зібрані оніміли, онімів і сам Хуан Дієго, який не очікував, що Мати Божа використає його старий плащ, аби намалювати на ньому себе…
— Чи ми насправді можемо вірити, що історія про чудесний плащ із Мексики то не цікава легенда, а дійсність, якій уже п’ять століть?
— Існує чимало аргументів, які вказують на те, що образ Матері Божої з Ґвадалупе — нерукотворний. Один з аргументів — той, що попри численні дослідження так і не вдалося визначити, якою технікою був створений цей образ, яких фабр ужито. Інфрачервоне проміння показало, що там немає сліду пензля, а сама картинка більше схожа на зображення, яке робить поляроїд. Це, зокрема, підтвердив лауреат Нобелівської премії в галузі хімії Ріхард Кун, який визначив, що на цьому образі немає навіть сліду фарб, ані органічних, ані мінеральних. Заслуговує на увагу також і надзвичайна стійкість матеріалу. Плащ, витканий з волокон листа агави, зберігається не більше ніж 20-30 років. Тут же через майже півтисячі років після події тканина з зображенням Мадонни залишається такою самою, як і того грудневого дня.
— Це не єдині чудесні знаки, приховані у зображенні з Гвадалупе.
— Він містить багато образів та знаків, які наближають нас до Божої Таємниці. Ми подібні до Йоана, який побачив гріб після воскресіння Христа: «і побачив, і увірував» (Йн 20,8). Так само й ми, споглядаючи образ Мадонни з Мексики, приймаємо вірою, а також розумом, істину про Божественне походження образу.
— Складно противитися враженню, що Бог приходить із допомогою нашій вірі, яка так часто потребує зміцнення…
— Бог завжди виходить назустріч людині. Дає багато можливостей «зустрітися». В образі Мореніти одним із найбільш захопливих елементів є очі Матері Божої. Із допомогою сильного збільшувального скла можна побачити у зіницях Мадонни небувалу річ: зображення бородатого чоловіка, шо схожий на одне зі старих зображень Хуана Дієго. Подібне зображення знайдено в обох зіницях Матері Божої. Під час дослідження ЇЇ очей офтальмоскопом виявилося, що світло, скероване в очі зображення, дає рефлекс, створюючи враження увігнутої різьби. Такого явища не зафіксовано ні в якому іншому образі, знаному на світі. Це означає, що очі Матері Божої на мексиканському зображенні переламують світлові промені точно так само, як живі людські очі. Ба більше, доктор Хосе Асте Тонсманн, який присвятив дослідженню очей Ґваделупської Богородиці половину свого життя, відкрив дивовижне явище. В зіницях Богородиці при великому збільшенні можна точно розгледіти сцену з дня 12 грудня1531 року, коли на тільмі з’явилося зображення. Видно 13 чоловік, які немовби непорушно застигли: індіанця зі схрещеними ногами, єпископа Сумаррагу, його перекладача Гонсалеса, Хуана Дієго з відкритою тільмою, чорношкіру дівчину та індіанську сім’ю. Очі Діви Марії — живі.
— Як ми, католики, маємо сприймати цей образ?
— Він один із найбільш знаних у світі. Без сумніву, це не звичайне релігійне зображення. Це ікона, що несе в собі конкретний переказ євангельського змісту. Марія там показана як «Жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові вінок із дванадцяти зірок» (Одкр 12,1). Промені, видні по образу, це типове світляне коло, знане на іконах, його називають мандорлою.Промовиста також символіка кольорів: блакитний означає безсмертя і вічність мешканців Неба, рожевий — Божу любов і мучеництво за віру. Царственність Жінки виражається золотою облямівкою Її плаща. Образ Мадонни з Гвадалупе це відкрита книга,повна знаків і символів… Що більше ми в них заглиблюємося, то більший подив щодо діл Божих постає у нашому серці.
— Яке значення мають об’явлення у Мексиці тих часів?
— Коли Марія об’явилася Хуанові Дієго, то був тяжкий час у євангелізації Мексики. Ацтеки вшановували своїх поганських божків, зокрема Кетцалькоатля, бога-змія. Їхнє поклоніння і вшанування богів було дуже кровожерним: божків годували людськими серцями, у прямому розумінні. За пізнішими підрахунками, ацтеки щороку приносили близько 50 тисяч людей у жертву. Свята Діва просила Хуана Дієго, аби Її образ був названий «Ґвадалупе» — тобто так іспанці почули слово Coatlallope, яке мовою науатль означає «Та, що топче змія». Індіанці побачили, що Марія — це не «якась звичайна богиня». Якщо читати образ Мореніти згідно з ацтекським кодексом — документом, який через зображення переказував найважливіші істини про ацтеків, — можна бути здивованим, скільки індіанських символів міститься в цьому образі. Завдяки цьому індіанці розпізнали у Марії свою найбільшу Царицю. І протягом близько шести років аж 8 мільйонів індіанців прийняли хрещення. Це дало початок євангелізації цілої Латинської Америки. Це було справжнє чудо Матері Божої!
— Чому Мореніту називають Покровителькою зачатого життя?
— Образ Матері Божої з Ґвадалупе особливо близький усім, хто захищає зачате життя. На своєму чудесному автопортреті Мати Божа постає у благословенному стані. У самому центрі зображення, на лоні Марії, видніє чотирипелюсткова квітка, яку мексиканці називають «квіткою сонця»: це символ нового життя. Окрім того, Вона має чорний пояс на талії, що символізує вагітність.
— Яким було послання Матері Божої з Ґвадалупе і що Марія хоче сказати нам сьогодні?
— Протягом століть Марія об’являється найбіднішим, відкинутим. У Лурді — бідній неосвіченій Бернадеті, у Фатімі — трьом малим пастушкам, у Ґєтшвальді — двом дівчаткам із вармінського села. Також і в Мексиці Вона прийшла до простої людини, індіанця, який був довірливий серцем, мов дитина. Послання Матері Божої завжди подібні. Марія просить про молитву, про навернення.
Сьогодні, так само як раніше, Вона приходить захищати найменших і відкинутих, беззахисних — ненароджених. Марія просить нас шанувати кожне людське життя яке є найціннішим даром Бога: воно святе і недоторкане.
фінансово.
Щиро дякуємо!
