До Різдва залишилися лічені дні. Це буде перше — і, хочеться вірити, останнє Різдво, яке ми змушені святкувати у час повномасштабної війни.
Але новонароджений Ісус прийде і у фронтові окопи, й на окуповані території, і в темні, позбавлені світла й тепла оселі. Де шукати духовних сил, щоби гідно зустріти Його? Про це CREDO запитує в єпископа-помічника Львівської архідієцезії Едварда Кави.
— Передовсім не забуваймо, що у нас завжди залишається світло: це слава Божа. Нам треба побачити цю славу Божу в народженні Ісуса. Сьогодні ми маємо досвід, дуже схожий на той, який мав Ісус, коли народився у віфлеємській стайні: ми живемо у своєрідній «духовній стайні», бо нашу країну довели до такого стану. Але для нас це також і нагода радіти, бо ми знаємо, що Ісус може прийти саме до такого місця. Я думаю, що цьогоріч Ісус народиться саме в Україні, бо в духовному вимірі наша країна зараз — це саме те місце, де Він забажав би народитися.
Друге, на що я хотів би звернути увагу, це те, що ми повинні залишатися людьми доброї волі попри всю агресію та ненависть, яка йде від російського окупанта. Ми повинні зберігати у собі людяність, яку Бог приносить нам і відроджує у нас, розвивати її в собі так, щоб про нас можна було сказати: ми — народ Божий, що живе не цінностями цього світу, не агресією, заздрістю і ненавистю, а любов’ю, яку приносить нам Ісус.
Це ті основні думки, які супроводжують мене протягом цього Адвенту, і я хотів би, щоб вони були у серці кожного українця. Зичу всім рясних Божих благословень!
фінансово.
Щиро дякуємо!
