«Важливо переосмислити те, що мир Божий тісно пов’язаний із миром людським; що мирне небо дає Бог, а запевняємо його ми, люди, завдяки Божій благодаті, якщо слухаємо Боже Слово».
До Різдва залишилося… зовсім крапелька. Своїми думками про те, як цей час не змарнувати, поділився з CREDO о. Сергій Захарченко, настоятель парафії Воздвиження Хреста Господнього в м. Полтаві.
— Найважливіше — не перекреслити духовного матеріальним. У якому сенсі? Цей рік виглядає у нас зовсім інакше. Можливо, ми сьогодні, більше чекаємо на Втілене Слово, яке перемінює. Але чи завжди в приготуваннях попередніх років ми цінували звичні речі?
Можливо, ми не завжди цінували достаток, те, що є на столі; можливо, не цінували світло, яке світилося в кожній хаті без обмежень; не завжди цінували тих, хто поруч.
Важливо переосмислити те, що мир Божий тісно пов’язаний із миром людським; що мирне небо дає Бог, а запевняємо його ми, люди, завдяки Божій благодаті, якщо слухаємо Боже Слово.
А щодо матеріального — щоб воно не запанувало. Переосмислити цінності, те, що традиційні речі, страви, їжа, — не найголовніше. Якщо щось не вдасться, щось не встигнемо — не страшно. Можливо, краще зупинитися, краще не бігти, краще не гнатися за чимось. Хай страв на різдвяному столі буде менше — дві, три, чотири, — але хай це буде з миром. Хай не встигнемо щось оздобити, прибрати — головне, щоб моє святкування відбулося в храмі, на літургії. Хай — якщо складно дістатися на Месу, пізно, — я заощаджу й поїду на Божу Службу і назад на таксі; двічі на рік (на Різдво і на Великдень) можна собі дозволити. Головне, щоб найкращим святкуванням завжди була літургія. Господь, який народжується, Втілене Слово, що перетворює, створює і перемінює, — ось найважливіше. Головне — за приготуванням не втратити суті свята.
І ще раз переоцінити попередні мирні роки. Можливо, ми не раз самі створювали собі штучні проблеми — навіщо? Не вміли цінувати те, що маємо: той же мир — не лише мир, коли немає бойових дій, а мир, коли ми, завдяки Божій любові і благодаті переборюємо всі недоліки, пов’язані з людським гріхом. Не цінували присутності одне одного — а зараз цінуємо більше. Скільки людей загинуло, скільки втратили життя…
Мабуть, це найголовніше: не стіл, за який сідатимемо, а молитва і переоцінка цінностей. Гадаю, останні дні Адвенту — в цьому: зупинитися і заново оцінити, як багато нам Бог дає, як нам, можливо, знову треба вчитися переоцінювати, любити.
Такі, на мою думку, останні дні приготування: зупинитися, переосмислити, переоцінити. Якщо чинитимемо так, якщо робитимемо висновки, — є шанс, що ми знову і знову дивитимемося на речі інакше. А наступним етапом буде «любити і пробачати ворогів». Це буде дуже складно, може, найскладніше; але вже зараз треба починати просити у Бога про цю благодать.
Фото: Полтава, парафія Воздвиження Хреста Господнього, 2011 рік. Отець Сергій Захарченко ОМІ з парафіянином, студентом із Камеруну
Читайте також:
«Нехай перемога Світла в цій безглуздій війні буде нашою долею»
Різдво — це надія для України
Відкриймо брами для Рожденого!
Особливий час для пробачення
Священник із Харкова: «Наше завтра залежить від того, як ми переживемо це незвичайне Різдво»
Жити своїм життям, а не грати роль; бути не акторами, а собою
фінансово.
Щиро дякуємо!
