Похорон Бенедикта XVI: детальний розгляд

Немає сумнівів, що похорон Бенедикта XVI був папським похороном. Це стосується як самого обряду, так і деталей, які його супроводжували.

Ватиканіст і журналіст Андреа Ґальярдуччі у своїй колонці для CNA пропонує детальніше поглянути на церемоніал похорону Папи-емерита Бенедикта XVI, який відбувся учора, 5 січня 2023 року.

Наприклад, медалі та монети його понтифікату, «роґіто» (короткий документ, що описує понтифікат), а також палії, що характеризують його діяльність як архієпископа Мюнхена, декана Колегії кардиналів і Папи, були поховані разом із ним у труні, як заведено для Пап.

Крім того, літургійна відправа була класичною відправою папського похорону, за винятком скасування заклику Римської дієцезії та Східних Церков — обидва ці заклики за своєю суттю стосуються смерті правлячого Папи.

Похоронний обряд Бенедикта XVI відбувся згідно з церемоніалом, який був використаний під час похорону Йоана Павла ІІ 8 квітня 2005 року. Однак були невеликі відмінності — наприклад, відмова від Римського канону, найдавнішої Євхаристійної молитви Римської Церкви, використання якого дотепер було усталеним звичаєм. Замість нього на Месі похорону Бенедикта XVI була використана Третя Євхаристійна молитва.

Кожен окремий жест підкреслював, що Бенедикт XVI був Папою Католицької Церкви, і що його понтифікат є частиною історії Церкви.

Разом із цим, відставка Бенедикта XVI відрізняється від інших відомих папських зречень. Єдиний із ким, ймовірно, можна його порівняти, — Целестин V, який після відставки повернувся до чернечого життя. Проте Бенедикт XVI відкрив новий шлях: це перше зречення Папи не через тиск або недієздатність, а через чітке усвідомлення того, що він більше не може керувати човном святого Петра.

З цієї причини похорон Бенедикта XVI був папським похороном — але не похороном Папи, який помер під час правління. І це видно у багатьох деталях.

По-перше, не настав період «sede vacante», а тому немає обрядів «sede vacante». Вони вже були виконані наприкінці понтифікату Бенедикта XVI, 28 лютого 2013 року, коли кардинал Тарчізіо Бертоне, тодішній камерленго, піднявся з членами Апостольської палати до папських покоїв, щоб здійснити обряди завершення понтифікату: знищення «персня рибалки», запечатування папських апартаментів. Зі зрозумілої причини тоді не відбулося кроку, зазвичай вирішального: підтвердження смерті Папи.

Після смерті Бенедикта XVI у Церкві, натомість, залишився правлячий Папа. Тому вся повнота юрисдикції належала Папі Франциску і, відповідно, Державному секретаріату Святого Престолу. З формальної точки зору, засвідчення смерті було зроблене самим Папою Франциском — першим, кого повідомив про це архієпископ Ґенсвайн, і хто одразу ж прийшов до покоїв Бенедикта після його смерті.

Відповідна офіційна заява була зроблена пресслужбою Святого Престолу. Цей орган поширює офіційну інформацію від Святого Престолу, отримуючи її від Державного секретаріату. Коли помирає правлячий Папа, оголошення про його смерть робиться з Апостольського палацу. Його проголошує папський вікарій для Римської дієцезії — після смерті Йоана Павла ІІ це зробив тодішній заступник Державного секретаря, кардинал Леонардо Сандрі.

Відсутність офіційних делегацій (крім німецької та італійської) на похороні Бенедикта XVI була ще однією особливістю, яка мала певну вагу. Якщо помирає правлячий Папа, приїздять офіційні делегації. У цьому випадку було вирішено уточнити, що Папа був емеритом, підкресливши, що глави держав, монархи або члени уряду можуть відвідати похорон як приватні особи. Це рішення розкритикував, зокрема, президент Португалії Марселу Ребелу де Соза, зазначивши, що «президент не відвідує такі заходи особисто — він представляє державу», що дуже важливо з огляду на стосунки між Святим Престолом і Португалією — і зокрема на те, що Португалія організовує цьогорічні Дні молоді.

Але таке рішення пов’язане з повнотою повноважень, якими наділений Папа. Голови дикастеріїв не склали свої мандати після смерті Бенедикта XVI, а камерленго не прийняв тимчасову владу, тому що поточний понтифікат не закінчився.

Кардинал Кевін Дж. Фаррелл, камерленго, не був присутній 4 січня, під час закриття труни Бенедикта XVI. Коли тіло Бенедикта XVI перенесли до базиліки Святого Петра, молитву очолив кардинал Ґамбетті, а не камерленго, оскільки Святий Престол не став вакантним.

Саме ці деталі допомагають зрозуміти, що помер саме Папа-емерит, а не правлячий Папа. Навіть дзвони собору Святого Петра не дзвонили, сповіщаючи про смерть Бенедикта XVI. Не була оголошена жалоба — навіть для держави-міста Ватикан у день похорону, хоча багато з тих, хто служить і працює у Ватикані, були присутні на Літургії. У той самий час не було жодних сумнівів, що Бенедикт XVI був Папою, і що він повинен мати папський похорон.

Таким само слід вважати, що смерть Папи Бенедикта відбулася ніби двічі: спочатку під час відставки, коли розпочався період «sede vacante» і відбувся конклав для обрання наступника, а потім під час його фактичної смерті. Іншими словами, похорон був другою половиною відправи, яка розпочалася 28 лютого 2013 року.

Зрештою, конституція Йоана Павла ІІ «Apostolici Dominici Gregis», яка регулює процедури після смерті Папи, стверджує, що похоронні обряди померлого Папи повинні «відправлятися протягом дев’яти днів поспіль, а їхній початок визначається таким чином, щоб поховання відбулося між четвертим і шостим днем після смерті — за винятком особливих обставин». Згідно з цими нормами, похорон Бенедикта відбувся у цей період. Проте формальної дев’ятиденної жалоби поспіль не буде, хоча служитимуться Меси за упокій душі Бенедикта XVI.

Насамкінець цікавинка: Бенедикт XVI не носив «перстень рибалки», який у рамках процедури зламали наприкінці його понтифікату. Натомість, він носив перстень святого Бенедикта, який повторював символи медальйона святого Бенедикта, символізуючи його унікальний зв’язок зі святим із Нурсії, співпокровителем Європи.