Вірним Кам’янець-Подільської дієцезії давно відома особлива любов її ординарія, єпископа Леона Дубравського, до колядок, прищеплена йому з дитинства. В колядках, на його переконання, міститься вся теологія спасіння.
Також стало звичним у Різдвяний період зустрічати його в своїх парафіях і разом із ним співати колядки. Адже кожного року після Різдва владика Леон вирушає у «різдвяний тур», щоб поділитися з вірними радістю, яку новонароджений Спаситель приносить на землю. Попри війну, не став винятком і цей рік. Починаючи від Різдва, Його Преосвященство, крім Кам’янця-Подільського, відвідав парафії у Хмельницькому, Нетішині, Славуті та інших місцевостях, які, як він каже, йому самому важко перелічити. Разом із єпископом їздять семінаристи міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці Дієго Мартінес (Мексика) і Андреас Кампомар (Іспанія). В день урочистості Богоявлення владика відвідав парафію Святого Духа у Вінниці.
«Нинішнє Різдво, — сказав для CREDO Його Преосвященство, — сумніше, бо люди не знають, що на них чекає завтра. Це відчувається в парафіях: адже багато людей загинуло, багато поранених і скалічених, багато не повернуться додому, багато пролито крові, багато материнських сліз впало на нашу землю. Немає такої великої радості, як раніше, хоч ми і намагаємось передати цю радість, яку приносить Новонароджений. Адже Він теж народився у непрості часи. Не всі прийняли Його, Ірод шукав Його, щоб убити. Сьогодні цих ‘Іродів’ також не бракує: для України таким Іродом є росія, яка хоч вбити нас, хоче вбити нашу віру і своєю брехнею поневолити нас, зробити нас рабами. Тому люди повинні довіряти Богу, а не людині. Адже трагедія полягає в тому, що росіяни повірили людині, а не Богу, і це найстрашніше. Людина — непостійна: сьогодні вона може кричати: ‘Осанна’, а завтра кричати: ‘На хрест’. Повністю довіряти, повторюю, потрібно тільки Богу. Тому ми їздимо від парафії до парафії, щоб підтримати дух — дух віри, дух надії, дух любові, — щоб ті дари, які ми отримали від Новонародженого, множилися. Радість, яка променіє з вертепу, потрібно постійно підтримувати: якщо її не підтримувати, вона згасне. І мені дуже б хотілось, щоб люди молитвою і співом колядок підтримували цю радість не тільки в храмах, а й у своїх родинах. Я би бажав, щоб світло Божої любові, яке запалилось у вертепі, і далі світилося в кожному людському серці; щоб люди передавали це світло одне одному, щоб вогонь Божої любові ніколи не згаснув».
Єпископ-ординарій відправив урочисту Святу Месу у співслужінні з о. Павлом Щукою. Проповідь він розпочав словами: «Христос народився у віфлеємській стайні дві тисячі років тому, але, на жаль, не народився в людських серцях. У росіян — напевно ні, інакше б вони не робили того, що роблять. Адже там, де народжується Христос, — народжується мир. А там, де не народжується Христос, народжується диявол, який приносить ворожнечу, війни, проблеми, які ми всі відчуваємо».
Далі Його Преосвященство розповів про ікону «Богоявлення», написану 1876 року. На ній зображені Троє Царів, що шукають новонародженого Ісуса, та вояки Ірода, які теж шукають Його — шукають, щоб убити. А в центрі напис: «Кого шукаєте?»
«Автор ікони, — сказав владика Леон, — хоче показати, що людина завжди шукає, а хто шукає — знаходить. Як знайшли Ісуса пастухи, яким про Його народження сповістив ангел; як знайшли Його Три Царі. Людина все життя шукає, ми шукаємо теж. І якщо ми по-справжньому шукаємо Бога — ми можемо знайти Його в храмі».
«Багато людей, — продовжив владика, — нарікають, що немає часу. Нині час, може, і справді скоротився. Але він є. І для того, хто шукає Бога, тому що Його любить, час множиться, як множився хліб в руках Ісуса. А разом із ним множаться любов і мир, що їх ми покликані нести у світ. А справжній мир не полягає в тому, щоб перемогти слабшого. Мир полягає в тому, щоб перемогти себе — перемогти свій гріх».
Його Преосвященство розповів про американського лікаря і науковця Сімпсона, який зробив багато важливих відкриттів. Коли ж його спитали, яке з них вважає найважливішим, він відповів: «Моє найбільше відкриття — це те, що я грішник і в Ісусі Христі можу отримати пробачення».
Другий історичний приклад, який навів владика, — імператриця Катерина ІІ. Вона, призначаючи 1791 року губернаторів у загарбану російською імперією частину Польщі, ставила їм потрійне завдання: деморалізувати поляків, знелюднити край, а для цього зробити так, щоб люди не хотіли мати дітей, і відібрати у них віру. «Це саме нині хоче зробити диявол: деморалізувати нас, зробити, щоб ми не хотіли мати дітей, і відібрати в нас віру. Ми повинні захистити себе від його підступів».
Як можемо захиститися? Відповідаючи це запитання, єпископ Леон закликав створювати в кожній парафії кола Живого Розарію. «Якщо хочемо, щоби скоріше закінчилась війна, щоб більше не привозили наших загиблих співвітчизників, ми повинні це зробити. Зробимо це, молитимемося Розарій, — і не тільки в храмах, а і в родинах, — і побачите: війна закінчиться. Як віфлеємська зірка привела Трьох Царів до новонародженого Ісуса Христа, так через Розарій ми знайдемо дорогу до Бога», — сказав він, закінчуючи проповідь.
Після звершення Святої Меси настоятель парафії Святого Духа о. Віталій Кащук оголосив: «Тепер диригентська паличка в руках владики. Співатимемо колядки». Цією «диригентською паличкою» служив мікрофон: у властивій йому манері Його Преосвященство в перерві між співом підходив до окремих парафіян — як дорослих, так і дітей (навіть більше до дітей), і запитував їх: «Які колядки ти знаєш?», «Яка колядка тобі найбільше подобається?», «Яку колядку ви співаєте вдома?», «Якої колядки тебе навчили батьки?» тощо. «Мені дуже приємно чути, — зауважив владика, — коли діти кажуть: ‘Мене цієї колядки навчив тато або мама’. Це говорить про те, що батьки передають дітям віру. І дуже неприємно бачити, коли деякі молоді люди ставляться до цього, як до чогось неважливого, що не має для них жодного значення. Їх, здається, ніщо в житті не цікавить, вже в молодому віці вони стають пенсіонерами. Вони не мають у своєму серці цього світла Божої любові. А це від того, на мою думку, що ми їм багато даємо, але нічого не вимагаємо. І це принципово неправильно. Святий Йоан Павло ІІ казав: ‘Якщо від тебе нічого не вимагають — вимагай від себе сам!’ Якби від мене не вимагали батьки, я б не став ні священником, ні єпископом…»
Далі на заклик владики: «Ангели, виходьте!» до храму увійшов гурт семінаристів семінарії «Redemptoris Mater»; троє з них були вдягнені в костюми Трьох Царів. І, як це буває кожного року — у Вінниці це також стало традицією, — вони співали колядки різних народів світу: українською, польською та іспанською мовами. Свій невеличкий концерт вони завершили піснею, приспівом якої є привітання з Різдвом і побажання щасливого Нового Року різними мовами.
Того ж дня владика Леон разом із семінаристами Дієго і Андреасом виїхали до Кам’янця-Подільського, де наступного дня, коли Різдво Христове відзначали християни східного обряду, співали колядки у греко-католицькому храмі. Також вони відвідали одну з протестантських громад міста, яка прийняла 40 дітей, зранених і покалічених війною.
«Хочемо подарувати радість Христового Різдва і цим діточкам», — сказав єпископ Леон Дубравський.
фінансово.
Щиро дякуємо!
