Напевно, кожен із нас, гортаючи стрічку соцмереж, помічав чимало публікацій із відео чи зображеннями, які пропонують різноманітні «лайфхаки». Ці маленькі хитрощі нібито роблять життя простішим, продуктивнішим і приємнішим.
Серед цього потоку рекомендацій і видів бурхливої активності ми потребуємо порад щодо того, як розвинути своє духовне життя, щоб воно було стійким, міцним і ефективним; щоб воно приносило радість і мир. Зрештою, ми є втіленими душами, і нам потрібно піклуватися про духовну частину себе так само, як про свою фізичну чи емоційну складову.
Ось чотири дуже прості «духовні лайфхаки». Це практичні корисні звички та інструменти, розроблені та впроваджені чотирма чернечими орденами з багатої історії Церкви, якими можуть користуватися миряни.
Перший прийом — створіть розклад і дотримуйтеся його. Цей принцип бенедиктинців (а також цистерціанців і трапістів, як гілок бенедиктинської родини) служить для виховання стабільності. Кожна людина, незалежно від того, чи вона одружена, чи одинока, чи богопосвячена, відчуває потребу стабільності для себе та своїх сімей і громад. Бенедиктинці суворо дотримуються свого розкладу і уставу, але миряни теж можуть наблизити до цього своє життя. Відмовтеся від кнопки відкладення сигналу на будильнику. Вставайте і моліться щоранку в один і той самий час. Плануйте сімейну вечерю на один і той самий час щовечора. Встановіть непорушні межі свого робочого дня.
Другий прийом полягає в тому, щоби практикувати Божу присутність. Цей кармелітський принцип, представлений братом Лаврентієм у сімнадцятому столітті, допомагає людям розпізнавати і зустрічати Бога у звичайні моменти їхнього повсякденного життя. Проста реальність полягає у тому, що Бог присутній поруч із кожним із нас у кожну мить нашого життя, і Він хоче поглибити наш зв’язок із Ним. Кожен із нас може зустрітися з Господом під час ранкової прогулянки, вивчення математики чи фізики, слухання проповіді священника, роботи в саду, миття посуду тощо. Все, що нам потрібно зробити, це попросити завжди присутнього поряд Бога бути з нами у ці хвилини.
Третій прийом полягає в тому, щоб виявити шляхи, якими Бог бажає діяти у кожному з нас, щоб впливати на інших; спосіб, яким Він посилає кожного з нас як місіонера, щоб допомагати у місії Церкви. Це домініканський принцип дарування плодів споглядання. Бог завжди хоче, щоб ми, перебуваючи у стосунках із Ним, перебували також і у людських стосунках. Кожному з нас дані таланти, сильні сторони та дари, які можуть допомогти зробити Божу присутність реальною для інших людей. Щоб зробити це ефективним, ми можемо почати з вивчення нашого індивідуального темпераменту. Тоді ми можемо перейти до відкриття наших природних сильних сторін. Зрештою, ми почнемо підноситися вгору у своєму духовному житті, відкриваючи харизми, які Бог дав нам, — інструменти, які Він має намір використовувати для розбудови Його Царства.
Четвертий і останній духовний прийом — це щоденна молитва-іспит совісті. Ця основа ігнатіанської духовності дозволяє людині щодня оцінювати свою поставу перед Богом. Якщо виконувати цю 15-хвилинну вправу щодня, вона об’єднає всі три попередні прийоми. Багато людей вважають за краще робити іспит совісті ввечері або вночі, але можна робити це щоранку, оглядаючи свій попередній день. Іноді люди роблять іспит совісті в обідню перерву, просто оглядаючи першу частину дня. Незалежно від часу виконання, ця вправа сприятиме процвітанню духовного життя, що, безумовно, матиме позитивний вплив на вашу сім’ю, громаду та професійне середовище.
Ці чотири практичні та духовні звички є стовпами духовного життя, які можуть привести нас до радості та внутрішнього миру. Звичайно, можна і потрібно додавати інші молитви та побожні практики, як-от Таїнства, Розарій, духовні читання, дев’ятниці та літанії. Але наявність цих стовпів дозволить кожній із цих практик стати ще більш живою та плідною для слави Божої та для блага світу.
Переклад CREDO за: Дерек Ротті, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
