Ці три гріхи буквально обтяжують душу, тягнуть її до землі й відділяють від Бога.
Зауважимо, що наш Господь, вказуючи на причини тяжкості душі, не згадав про перелюб, нечистоту, вбивство, богохульство чи грабіж, бо всі знають, що таке смертні гріхи, які заслуговують на засудження.
Про них нам сьогодні розкаже святий Йоан Касіян.
Обжерливість, пияцтво і світські турботи відділяють від Бога
Натомість Він згадав про обжерливість, пияцтво та земні турботи. Цього не уникають і це не засуджують не лише ті, хто «від світу цього», але й, соромно сказати, також багато монахів, які, втягнуті в них, вважають їх чимось невинним і корисним.
Тоді як усі ці три гріхи в прямому розумінні обтяжують душу, тягнуть її до землі й відлучають від Бога. Ми, які віддалилися від усіх речей цього світу, можемо їх уникнути, переставши піклуватися про речі видимі та уникаючи нагод до обжерливості й пияцтва.
Духовні обжерливість і пияцтво
Пам’ятаймо, однак, що є інша обжерливість, не менш шкідлива, й інше, духовне пияцтво, якого набагато важче уникнути і яке разом із мирськими турботами часто навідує нас у пустелі, попри те, що ми цілковито зреклися всякого майна і повністю утримуємося від вина та будь-яких гулянок. І все ж саме до нас звертається пророк: «Прокинься, п’яний, хоч не від вина».
Інший знову каже: «Стуманійте, остовпійте! Осліпніть і будьте сліпими, ви, що п’яні, хоч не від вина, ви, що заточуєтеся, хоч і не від п’янкого напою!» (Іс 29,9). На думку пророка, вином, яке так п’янить, може бути лише отрута гадів, а виноградною лозою, з якої вона походить — «лоза содомська, вона з полів гоморських» (Втор 32,32).
Хочете знати, який плід цієї виноградної лози та врожай її гілок? Послухайте: «Їхній виноград — полин, гіркота — їхні грона. Вино їхнє — їдь гадюча, погубна отрута гадів» (Втор 32, 32‑33).
Вільні від пристрасті
Тому, якщо ми ретельно не очистимося від усіх пороків і не звільнимося від усіх пристрастей, то, попри повне утримання від вина та пишних бенкетів, наші серця будуть обтяжені набагато гіршими обжерливістю й пияцтвом.
Так само, хоча ми й віддалилися від усіх справ цього світу, нам можуть часом заважати мирські турботи, про що чітко кажуть поради старших, які все, що виходить за межі необхідної міри щоденної їжі й тілесних потреб, зараховують до мирських проблем і турбот.
Якщо, наприклад, заробляючи одне сольдо, ми можемо задовольнити потреби тіла, а працюємо надміру, щоб отримати два чи три; якщо нам достатньо двох тунік — однієї на день, а другої на ніч, — а ми прагнемо мати три або чотири; якщо ми можемо жити в одно-двох кімнатній келії, а, керуючись світським марнославством і розкішшю, без потреби будуємо собі чотири-п’ять просторих і гарно прикрашених кімнат, — то, на жаль, але в тому, що нам доступно, ми виявляли світські пристрасті й пожадання.
Уривок із книжки «Бесіди з отцями, том 1», Видавництво бенедиктинців «Тинець».
Довідка:
Святий Йоан Касіян (близько 365–435 рр.) — один із найбільших авторитетів у західному чернецтві. Народився в Добруджі (на території нинішніх Румунії та Болгарії), з юності захоплювався чернечим життям. У 18 років вирушив у Палестину (383 р.), де вступив до монастиря. Разом зі своїм другом Германом відправився в Єгипет (Нітрія, Целе, Скетіс), де зустрічався і розмовляв із найвідомішими Отцями пустелі. 400 року він поїхав до Константинополя, де подружився зі св. Йоаном Золотоустим. 405 року подався до Рима, шукаючи підтримки у папи для переслідуваного Йоана. Тут він познайомився і подружився з дияконом Левом, згодом папою Левом Великим. Звідси Касіян 416 р. відправився до Марселя, де заснував два монастирі — чоловічий та жіночий. Він написав «Правила життя для ченців»; «Бесіди з отцями»; «Про втілення Господнє, проти Несторія».
Переклад CREDO за матеріалами: Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
