Часопис «L’Osservatore Romano» опублікував уривки з доповіді кардинала Курта Коха, префекта Дикастерію сприяння єдності між християнами, виголошеної під час симпозіуму на тему «Релігійна віра балтійських народів».
У цій доповіді ватиканський представник згадав також наслідки російської війни проти України, повідомляє Vatican News.
«Відколи вибухнула жахлива війна, яку Росія розв’язала проти України, також і балтійські держави Естонія, Латвія та Литва дедалі більше потрапляють у центр уваги громадськості. У межах реалістичної гіпотези, що російський президент Путін може вважати також і балтійські держави частиною “Великої Росії”, в цих країнах є живими побоювання російського вторгнення також і на свої території», — зазначив кардинал. Його виступ мав темою «Стосунки між Церквою і державою та екуменічні виклики».
Кардинал зазначає, що підстави для побоювань є двоякими. Насамперед ідеться про географічний аспект, адже ці країни мають спільний кордон із потенційним агресором. По‑друге, є аспект історичний, адже «під час радянської окупації попередні покоління в цих країнах зазнали жахіть, схожих до тих, які сьогодні переживає український народ».
Дискредитація поняття «симфонії» між Церквою і державою
Переходячи до релігійних аспектів, очільник екуменічного відомства Римської курії зазначив, що у Церков Сходу досі існує поняття «симфонії» між Церквою і державою. Але це поняття дедалі більше обтяжене історичними «іпотеками», на що вказує, не в останню чергу, «проблематичне ставлення православного російського патріарха Кіріла до війни Путіна в Україні, але також і його православних прихильників в Україні й деяких країнах Балтії». В цьому контексті префект Дикастерію сприяння єдності між християнами цитує директора Падерборнського інституту екуменічних студій Йоганнеса Ольдеманна, який запитує, чи ця традиційна модель не вичерпала себе з війною в Україні: «Ця “візантійська” модель симфонії між державою і Церквою настільки дискредитована поведінкою предстоятеля російської Церкви, що вже не може здаватися придатною для застосування в майбутньому».
«В будь-якому разі, — зазначає кардинал Кох, — цю ситуацію необхідно розглянути в межах екуменічних діалогів, і не лише з Православними Церквами, але і з Церквами та церковними спільнотами, які народилися з Реформації: насамперед із тими, які бачать себе державними Церквами, як у випадку Церкви Англії чи різних лютеранських Церков Європи».
У цьому контексті очільник ватиканського екуменічного відомства навів приклади з досвіду Церков країн Балтії. Він нагадав, що від кінця XVI століття Естонія була лютеранською. Лютеранство було державною релігією, і навіть у період російського панування Лютеранська Церква Естонії була державною Церквою поряд із РПЦ. І саме Лютеранська Церква Естонії була однією з перших, яка 1917 року проголосила себе вільною та незалежною, відмовившись від державної підтримки.
Державно-церковні стосунки в екуменічному аспекті
Як зауважує кардинал Кох, різні Церкви розвинули різні традиції щодо стосунків із державою. Часто виникають суперечки всередині тієї самої церковної спільноти, як у випадку багатьох конфліктів між національними Православними Церквами, — що впливає на екуменічний діалог. «Однак питання стосунків між Церквою та державою — це одна з найменш досліджуваних тем в екуменічному діалозі. Воно вимагає особливої екуменічної уваги у світлі актуальної ситуації в світі та місії Церков у світі, як також з огляду на необхідну, вірогідну співпрацю між християнськими Церквами і церковними спільнотами», — підкреслив ієрарх, додаючи, що схожа дискусія потрібна також під знаком релігійної свободи. «Війна, спровокована Росією в Україні, — це фундаментальний виклик також і для релігії, заохочення переглянути розуміння себе самих і власну місію в суспільстві», — підсумовує префект Дикастерію сприяння єдності між християнами.
фінансово.
Щиро дякуємо!
