«На початку сотворив Бог небо й землю» (Бут 1, 1). Мене захоплює ця думка. Але язичницькі філософи наполегливо працювали над тим, щоб пояснити природу окремо від Бога.
Однак жодна з їхніх інтелектуальних схем не залишалася твердою й непохитною. Кожна з них була скасована наступниками. Навіщо їх спростовувати, якщо вони й самі можуть знищити одне одного?
Ті, хто були надто необізнані, щоб піднятися до пізнання Бога, не могли допустити головування розумної Причини у народженні Всесвіту. Це була основна помилка, яка призвела до сумних наслідків.
Дехто звертався до суто матеріальних принципів, приписуючи походження Всесвіту стихіям світу. Інші вважали, що атоми та неподільні тіла, молекули та протоки своєю єдністю утворюють природу видимого світу — цілком самостійно. Вони сказали, що атоми, з’єднуючись або роз’єднуючись, призводять до народження і смерті, а найміцніші тіла зобов’язані своєю консистенцією лише міцності взаємного зчеплення.
Це справжня павутина, сплетена авторами, які дали небу, землі та морю таке слабке походження і так мало послідовності! Чому? Тому що вони не знали, як сказати: «На початку сотворив Бог небо і землю».
Їм, введеним в оману своїм атеїзмом, здавалося, що ніщо не керує Всесвітом, і що все залежить від випадку. Щоб захистити нас від цієї помилки, автор Книги Буття з перших своїх слів просвітлює наше розуміння іменем Божим: «На початку сотворив Бог…»
Який славний порядок! Спершу автор визначає, що був певний «початок», щоб не можна було припустити, що світ його ніколи не мав. Потім він додає «сотворив», підкреслюючи, що сотворене було лише дуже малою частиною сили Творця.
Гончар, що з однаковими зусиллями виготовив безліч посудин, не вичерпав ні свого мистецтва, ні свого таланту. Те саме стосується й Творця Всесвіту, чия творча сила, не обмежена одним світом, могла поширюватися нескінченно. Потрібен був лише імпульс Його волі, щоб створити безмежність видимого світу.
«На початку сотворив Бог». Це Він — вседаюча Природа, Добро без міри, гідний Об’єкт любові для всіх істот, наділених розумом, Краса, якої найбільше прагнеш, Початок усього сущого, Джерело життя, інтелектуальне Світло, неприступна Мудрість — це Той, хто «спочатку сотворив небо і землю».
Ніхто також не повинен марно думати, що світ не має кінця. «Бо проминає образ світу цього» (1Кор 7, 31); «Небо й земля перейдуть» (Мт 24, 35). Те, що почалося у часі, у часі й закінчиться. Якщо був початок, не сумнівайтеся, що буде й кінець.
Тож яка, зрештою, користь від математики, фізики та славнозвісної астрономії, і якою клопіткою марнославністю вони стають для тих, хто не може уявити, що ціле, частини якого схильні до розпаду та змін, неодмінно закінчиться підкоренням долі його частин? «Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце. Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними» (Рим 1, 21-22). Ясно дивлячись на науку, вони все ж навмисно закривали очі на пізнання істини.
Такі атеїсти можуть вимірювати відстані до зірок і описувати їх, можуть точно спостерігати за курсом зірок, їхнім фіксованим місцезнаходженням, їхніми схиленнями, їхнім рухом і часом, який потрібен кожній із них, щоб зробити свій оберт. Але вони відкрили все, крім одного: факту, що Бог є Творцем всесвіту, і врешті-решт Він буде справедливим Суддею, який винагородить усі вчинки живих відповідно до їхніх заслуг.
Переклад CREDO за: Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
