Погляд

Остання Вечеря. Як це було насправді?

06 Квітня 2023, 10:04 7020


Остання Вечеря. Карл Блох, ХІХ ст.

У переддень своїх Страстей, тобто в четвер, Ісус вечеряв зі своїми учнями. Ймовірно, це була єврейська вечеря «седер», на якій святкували отриману свободу. Під час цієї вечері Ісус омив учням ноги, встановив Євхаристію і заповів: «Робіть це на Мій спомин», а також сказав, що Його зрадять, і послав Юду «робити те, що мав».

Нічого дивного, що Остання Вечеря посіла почесне місце в історії мистецтва. Ця тема була увічнена на сотнях картин і фресок. Розгляньмо сім найоригінальніших спроб зобразити Останню Вечерю.

 

1.Остання Вечеря — лежачи

Почнімо з історичних фактів, тобто того, як було насправді. Отже, найімовірніше, учасники свята на Таємній Вечері їли… лежачи. Згідно з римським звичаєм, вони лежали на чомусь на кшталт напівкруглої кушетки, яка називалася сигма (sigma) або стибадій (stibadium). Чи Ісус теж так вживав їжу? Певно що так. Жінка, яка намастила ноги Ісуса, «ставши (…) ззаду» (Лк 7,37), не змогла би цього зробити, якби Спаситель сидів на лавці за столом.

Іще Педро Чакон (Perus Ciaconus) висунув таку гіпотезу 1588 р., звертаючи увагу на те, що згадка про Йоана, який поклав голову на груди Господа (Йн 13,23), також доводить лежачу позу учасників вечері. Таку Останню Вечерю можна побачити у ранньохристиянському мистецтві на мініатюрі VI ст. у манускрипті, відомому як «Codex Rossanensis», і на мозаїці у храмі Сант Аполінаре Нуово в Равені. Спаситель і апостоли напівлежать-напівсидять саме на такому тапчані.

 


Мозаїка у храмі Сант Аполінаре Нуово в Равені

 

Своєю чергою, Гойя в каплиці Санта Куева в Кадісі розмістив Ісуса й апостолів на килимах, які вкривають підлогу, що скидається на пікнік під дахом. На картині Вільяма Блейка, що в Національній галереї у Вашингтоні, апостоли лежать на підлозі на товстій повсті з підгорнутими краями так, щоб можна було підпирати лікті. Звісно, через те, що їсти в такій позі перестали, зображення Останньої Вечері «лежачи» стало рідкісним і сприймається радше як цікавинка. У пізніші часи вважалося, що це не відповідає важливості моменту. Тому Ісус з апостолами на картинах мали сидіти за довгим столом — саме такий образ закріпився в нашій свідомості. Популярність релігійного зображення не визначає його достовірності, а релігійне мистецтво відтворює власну традицію і власну правду, до якої ми звикаємо.

 

2.Таємна Вечеря із зашифрованими кодами

Деякі твори мистецтва починають жити власним життям і стають іконами поп-культури. Такий статус отримали «Мона Ліза» і «Таємна Вечеря» Леонардо да Вінчі. Леонардо, попри свою геніальність і далекоглядність, безумовно не передбачав яку популярність матиме його фреска, написана на стіні трапезної (або, кажучи людською мовою, їдальні) монастиря при храмі Божої Матері Милостивої у Мілані. Твір Леонардо да Вінчі показує момент, коли Ісус сказав: «Один із вас Мене зрадить». Обличчя й жести апостолів відображають гаму почуттів: здивування, обурення, шок. Леонардо не тільки «втиснув» усіх учасників вечері по один бік столу (ніби вони позують для групового фото), а ще й прилаштував між ними Юду, помістивши його між Андрієм і Петром у лівому боці кадру.

Із Юдою пов’язана загадкова історія з рукою, яка тримає ніж і виглядає з-за його спини. Лезо спрямоване вгору, що вказує на погрозу, пересторогу чи готовність завдати удар. Ніж розташований найближче до руки Петра, якої не видно; тобто, можливо, ця озброєна рука і є його рукою. Можливо — але є думка, що таке викривлення зап’ястку зламало б йому кістку. Кут нахилу та рух правого плеча і ліктя Петра радше виключають, що це він тримає ножа. Адже його рука не могла викрутитися спірально, ніби вона гумова. Це також не рука Андрія чи Юди, оскільки жоден із них не був трируким (принаймні Євангелія нічого про це не розповідають). Цю таємницю важко розгадати через те, що фреска дійшла до наших днів у жалюгідному стані: вона вицвіла, на ній з’явилися численні знебарвлення і плями, риси фігур були затерті. Леонардо не передбачав, що через 500 років люди також захочуть бачити цю картину, і використав фарби зі значно меншим терміном придатності. Звісно, є багато олеопринтових репродукцій, часто призначених для масового продажу, і на них уже без сумніву ніж тримає св. Петро, спираючись зап’ястям на стегно. Це навіть мало би сенс, адже він відтяв вухо одному зі слуг, посланих схопити Ісуса.

 


Остання Вечеря. Леонаридо да Вінчі, XV ст.

 

Своєю чергою, автор книжки «Код Леонардо да Вінчі» Ден Браун побачив у фресці багато закодованої езотеричної інформації про приховану Церквою «правду», що у Ісуса була… дружина. Він звернув увагу на постать «улюбленого учня» Ісуса, ототожненого зі св. Йоаном, автором одного з Євангелій, якого зазвичай зображують на картинах юним хлопцем. І справді, на фресці праворуч від Ісуса видно молоду особу без бороди; але Ден Браун вирішив, що це молода жінка, а не юнак. Окрім цього, Браун зауважив, що фігури Ісуса й «улюбленого учня» утворюють контури великої літери «М», із чого він зробив висновок, що Леонардо зобразив у сцені «Таємної Вечері» не св. Йоана, а… Марію Магдалину. Але письменник не взяв до уваги того факту, що Леонардо досить часто представляв на своїх картинах юнаків із жіночними рисами (наприклад, так він малював св. Йоана Хрестителя).

 

3.Де Юда?

У період Середньовіччя художники зазвичай розміщали Ісуса й апостолів уздовж трьох сторін столу. Тільки Юда (завжди зображений без ореолу) сидів окремо, тримаючи в руці торбу з грошима. Художникам ішлося про те, щоб проказати цього зрадника якнайгірше. Юду садили по інший бік столу, через що він нібито переживав відлучення. Його ізолювали на знак презирства, ну і, звісно, для того, щоб його було легше впізнати. Так виділяли зрадника численні художники: Таддео Ґадді (учень Джотто) в храмі Святого Хреста або Андреа дель Кастаньйо в храмі св. Аполлонія. Зображення зрадника на передньому плані шокує, як фальшива нота в музичному творі; це щось, що порушує композицію і парадоксально робить Юду центральною фігурою. Якщо ж Юду вирішували не ізолювати, то принаймні зображали його характерним чином: дуже маленьким (згідно з умовою, що наказувала малювати постаті святих більшими за постаті грішників) або без німбу; хоча Джотто і Сассеті зображали його з німбом над головою.

 


Остання Вечеря (фрагмент). Андреа даль Кастаньйо, XV ст.

 

Юду також показували найбільш єврейським — так, ніби тільки він був євреєм, а всі інші чудесним чином перестали ними бути. Тут варто зауважити, що неможливо визначити, чи був Юда присутній на Останній Вечері аж до моменту консекрації хліба й вина, чи пішов раніше. У жодному з Євангелій немає інформації про те, що Ісус відправив Юду до встановлення Євхаристії, яке відбулося, коли апостоли ще їли пасхальну вечерю; отже, Юда теж мав бути там у цей час. Згідно з Євангелієм від Луки, Ісус лише після споживання хліба й вина сказав, що Його зрадить той, хто сидить із Ним за столом. Натомість Йоан тільки повідомляє, що Ісус відправив Юду, й не уточнює, чи це відбулося до, чи після встановлення Євхаристії (Йн 13, 21-30). Однак участь Юди у Євхаристії перед самою зрадою здавалася до такої міри святотатською думкою, що на картинах у румунських монастирях можна знайти зображення Останньої Вечері як Святого Причастя з Юдою, який стоїть осторонь і блює, оскільки він прийняв консекрований хліб, тобто Тіло Христа, але не міг утримати Його в собі, бо збирався Його зрадити.

 

4.Остання Вечеря як мегаімпреза

У фільмі «Monty Python Live at the Hollywood Bowl», який був записом виступів 1980 р., можна побачити один із найсмішніших скетчів цієї британської групи коміків, що стосувався як раз Таємної Вечері, а радше — художнього бачення Мікеланджело, яке не дістало папського схвалення.

 

 

Ті, хто хоч трохи знайомий з історіє мистецтва, знають: цей потішний вигаданий діалог між папою (Джон Кліз) та Мікеланджело (Ерік Айдл) був не таким уже й далеким від реальності. Адже художники епохи Ренесансу писали Останню Вечерю зі справжнім розмахом, даючи волю уяві. Прикладом може бути картина італійського художника Паоло Веронезе. Він 1573 р. написав «Останню Вечерю» для трапезної венеціанського монастиря святих Йоана і Павла. Він розмістив навколо щедро накритого столу багато постатей, одягнених згідно з тодішньою придворною модою, — серед яких також опинилися фігури досить підозрілого вигляду. Там, щоправда, немає ні кенгуру, ні трьох Ісусів, із яких один товстий ідеально врівноважує двох худих, ні 24 апостолів (як у Монті Пайтона); але є, наприклад, чоловік, який колупається ножем у зубах, чорношкірий кельнер, карлики та швабські солдати (тобто лютерани). Натомість Христос і таємниця Останньої Вечері майже непомітні у цьому натовпі гостей, разом із пишністю декорацій та численних фігур, які відволікають глядача від головної теми картини.

 


Бенкет у домі Леві. Паоло Веронезе

 

Те, що Остання Вечеря була зображена, як мегавечірка, викликало таке сильне обурення, що художника викликали на суд інквізиції для пояснень. Під час процесу, який відбувся 18 липня 1573 р. у венеціанській каплиці св. Теодора, Веронезе посилався на право свободи художнього вираження (і звідки ми це знаємо?!), характерне для блазнів і поетів. Врешті-решт було досягнуто компромісу: Веронезе змінив назву на «Бенкет у домі Левія», і тоді все стало по своїх місцях. Цікаво, що іншу картину Веронезе — «Весілля в Кані Галілейській», де художник представив близько 130 персонажів на знаменитому весіллі, під час якого Ісус перемінив воду на вино, — в інтернеті часто підписують як… «Остання Вечеря», що можна визнати за своєрідний жарт історії.

 

5.Остання Вечеря і святий Ґрааль

У Новому Завіті написано, що під час останньої вечері Ісус «узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це кров Моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів”» (Мт 26, 27-28). Легенди про подальшу долю цього келиха, який називають святим Ґраалем (від старофр. Graal, Grâl — широка чаша), згодом заволоділи уявою людей і стали темою безлічі лицарських епосів —а також предметом одержимості фанатичних шукачів скарбів. Тим часом, згідно з багатовіковим переданням Церкви, справжньою посудиною, якою Ісус користувався під час Останньої Вечері, вважається келих, що зберігається як реліквія в катедральному соборі Валенсії. Його використовували для відправи Євхаристійної літургії багато пап. Останнім (9 липня 2006 р.) цю чашу в літургії використав Бенедикт XVI під час своєї ІІІ Апостольської подорожі.

 


Келих у катедральному соборі Валенсії

 

Спочатку цей келих мав форму кам’яної чарки, виконаної з агату; пізніше до неї доробили золоті ручки та основу. Келих вивіз в Іспанію диякон, св. Лаврентій, за порадою папи Сикста ІІ (чий понтифікат припав на 257-258 рр.). Цікаво, що на деяких картинах, які зображають Останню Вечерю, можна побачити саме келих із Валенсії, і саме в такому вигляді, як він є зараз: із золотими ручками. Наприклад — на картині Хуана де Хуанеса. Є публікації, в яких ці картини наводяться як… доказ того, що келих із Валенсії — це справжній святий Ґрааль!

 

6.Остання Вечеря як Свята Меса

Під час Останньої Вечері Ісус робив те, сенсу чого апостоли спершу не розуміли, й усвідомили аж після Воскресіння. А коли нарешті зрозуміли, то, згідно з наказом «чиніть це на Мій спомин», збиралися на спільну молитву, поєднану з жестами Ісуса на Останній Вечері, — що пізніше стали називати участю у Святій Месі. Кожна Меса, у якій ми беремо участь, є пам’яттю про Останню Вечерю. У вченні Церкви наголошується, що Свята Меса — це уприсутнення Хресної Жертви Ісуса. Згідно з енциклікою Йоана Павла ІІ «Ecclesia de Euharistia», ця істина не суперечить розумінню Святої Меси як уприсутнення Останньої Вечері, під час якої Ісус уприсутнив свою Жертву на Хресті ще до того, як вона відбулася. Трохи складно, правда? Маємо тут невелике порушення причинно-наслідкового зв’язку; але, очевидно, для Бога час і послідовність подій мають інший характер, ніж для нас. Також варто зазначити: якщо Хресна Жертва Ісуса присутня лише під час Переісточення та Святого Причастя, то Остання Вечеря присутня під час всієї Святої Меси — від початку і до кінця. Іншими словами, коли ми беремо участь у Святій Месі, Ісус робить нас учасниками Останньої Вечері, під час якої годує нас своїми Тілом і Кров’ю. Не хочу тут входити в суперечку, була та Остання Вечеря першою Святою Месою чи ні. Те, що Остання Вечеря присутня під час Святої Меси, зовсім не має означати, що вона сама була Святою Месою. Надійніше буде сказати, що вона була єврейською пасхальною вечерею, під час якої Господь Ісус установив (а не відслужив) Таїнство Євхаристії. У будь-якому разі, нікого не повинно дивувати, що на картинах часто увічнено момент консекрації Хліба й Вина як кульмінаційну мить Вечері.

 

Остання Вечеря. Пітер Пуль Рубенс.

 

Рубенс, чия «Остання Вечеря» перебуває в міланській галереї Брера, дуже чітко показав її як Святу Месу. Учасники зібрані за столом, але сидять як у храмі, — бо на задньому плані зображено вівтар із розгорнутим Месалом і свічками у високих канделябрах. Якщо хтось не має можливості поїхати до Мілана, то, можливо, ви зможете побувати у бернардинському монастирі в Кракові, де є майже точна копія картини Рубенса, зроблена в 1639-1664 рр. Консекрацію часто зображали так: Спаситель підносить угору хліб — саме так, як це робить священник, коли підносить Гостію під час Меси. Така Остання Вечеря з піднесенням гостії Ісусом — це вже не тільки сцена прощання в Горниці, а унаочнення догмату.

 

7.Тайна Останньої Вечері

Сальвадор Далі (великий шахрай, паяц, мегаломан, позер та ексцентрик, чиєю візиткою були довгі вуса, які він натирав спеціальною олією, що приваблювала мух, і водночас — геніальний художник) зумів створити глибоко релігійні роботи, які вражають своїм богословським змістом. Він також написав дуже незвичну Останню Вечерю. Картина «Тайна Останньої Вечері» («The Sacrament of the Last Supper»), або ж просто «Тайна Вечеря», написана 1955 р., прикрашає Національну галерею мистецтв у Вашингтоні і є своєрідним сакраментально-богословським трактатом. Вальдемар Лисяк каже, що не знає кращої, зворушливішої «Останньої Вечері», бо всі інші, включно з фрескою Леонардо да Вінчі, — багатослівні і тривіальні. У Сальватора Далі Христос та Його учні мовчать, наче зачаровані. Стіл накритий довгим обрусом; його щойно поклали, бо видно ще не розправлені складки. Ідеальна симетрія: по шість апостолів із кожного боку, Вчитель — на центральній осі. Тільки Він, гарний молодий чоловік із довгим білявим волоссям, підводить угору свої ясні очі, а всі інші, монахи в капюшонах, уклякають зі схиленими головами. «Остання Вечеря» авторства Далі зосереджена на божественності Христа. Його голова, більша, ніж в учнів, увінчана ореолом природного світла.

 


Тайна Останньої Вечері. Сальвадор Далі 

 

Дехто шукає в обличчі Христа риси обличчя дружини митця — Гали, яку Сальвадор малював одержимо (зокрема, як Мадонну). Тільки перед Ісусом, на непорочному обрусі, стоїть склянка з червоним, як кров, вином і лежить розламана навпіл хлібина. Складається враження, що Ісус молиться, а учні схиляють голови в пошані, немовби в жесті адорації. Тіло Спасителя ніби виринає з вод затоки. Здається, що фізично Ісус такого ж розміру, як і апостоли; але поруч із Ним стоять човни, що дозволяють побачити, який Він величезний. Його постать прозора, крізь грудну клітину видно небо. Тлом Останньої Вечері є прекрасний краєвид озера, оточеного гірськими масивами (він нагадує затоку неподалік дому самого Далі в Порт-Льїґаті), під час сходу сонця. Над Ісусом Далі розмістив верхню частину тулуба з руками невідомої фігури, яку можна інтерпретувати кількома способами. Не виключено, що це натяк на Воскресіння. Можливо також, що Далі вирішив показати присутність під час Останньої Вечері самого Бога, який простягає руки так, ніби хоче обійняти весь світ. Однак найдивовижнішим місцем є те, де перебувають Ісус і апостоли. Вальдемар Лисяк характеризує це так: «Усе це взято в золоту раму… чого? Вікон космічного корабля, батискафу, суперсучасної вілли, краплі огранованого кристалу чи якоїсь іншої діамантоподібної форми?» А може, це така візуалізація Неба, спроба сказати, що, беручи участь у Святій Месі, ми насправді переносимося до нашої Небесної Вітчизни? Адже Біблія чітко каже, що в Небі ми будемо бенкетувати з Господом Богом, а передсмак цього маємо вже на Землі.

Переклад CREDO за: Роман Зайонц, Stacja7

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity