До того, як кухонний комбайн передового освітнього мислення перетворив історію, географію та цивільне право у несмачну кашу «суспільних наук», історію людства скрізь викладали лінійно, з підзаголовками, які виглядали приблизно так: Стародавні цивілізації, Греція і Рим, Темні віки, Середньовіччя, Ренесанс (Відродження) і Реформація, Просвітництво, епоха революцій, епоха демократії, космічна ера тощо.
Ці підзаголовки мали свої недоліки: скажімо, так звані «темні віки» були якими завгодно, але не темними; «Просвітництво» часто було напрочуд сліпим щодо широти людської здатності розпізнавати речі; «епоха демократії» мала боротися з різними тоталітарними режимами, один із яких виріс із недоброякісної демократії — Веймарської Німеччини.
Але такий поділ історії дає відчуття величезної панорами людських досягнень (і людської зіпсованості) та допомагає зрозуміти, чому-речі-сталися-коли-вони-сталися.
Історія завжди здається чіткішою і навіть такою, що додає певного оптимізму, коли дивитися на неї крізь дзеркало заднього виду; найскладніша ж для читання історія — та, що відбувається зараз. Я гадаю, мало хто заперечуватиме, що з огляду на те, що відбувається навколо нас сьогодні, ми не маємо особливих причин для радості.
Здається, що США стоять на порозі чергових перегонів між двома пристарілими людьми, жоден із яких не має здібностей, необхідних для компетентного, і, тим паче, далекоглядного лідерства. Французи божеволіють від перспективи працювати до 64 років. Мексика перетворюється на неспроможну державу [failed state; держава, яка не може підтримувати своє існування як життєздатна політична та економічна одиниця]. У Венесуелі та Нікарагуа панують дрібні тирани, а Куба залишається острівною в’язницею. Ізраїль розриває себе на частини саме у той час, коли загроза, яку представляють апокаліптичні мулли в Тегерані, є найбільш високою. Моральна потвора у Кремлі, здається, налаштована на подальше знищення України, а його любий дружок у Пекіні Сі Цзіньпін посилює драконівський соціальний контроль і геноцид. Ніхто не має серйозного плану вирішення глобальних проблем, таких як величезні потоки мігрантів, зміна клімату та наркотероризм.
Тож де шукати надію?
Відповідь можна знайти в іншому способі читання історії, який повинні практикувати християни.
Християнське розуміння «всесвітньої історії» має інші підзаголовки, ніж зазначені вище. З християнської точки зору історія людства розгортається у такому порядку: Сотворення, Гріхопадіння, Обітниця, Пророцтво, Втілення, Відкуплення, Освячення, Царство Боже (або, якщо хочете, Весільний бенкет Агнця).
Крім того, християни розуміють — або повинні розуміти — що історія спасіння не йде паралельно «всесвітній історії». Ні, історія спасіння — це те, що відбувається всередині «всесвітньої історії», від Великого вибуху до теперішнього часу — і далі в майбутнє, поки існує «час», як ми його сприймаємо. Історія спасіння — це внутрішня динаміка «всесвітньої історії», яка розглядається в її справжній глибині та на тлі її широкого обрію.
Ця історія спасіння спирається на те, що католики називають Пасхальним Триденням Великого Четверга, Страсної П’ятниці та Великодньої Вігілії; це одна безперервна літургійна дія, яка завершується проголошенням Воскресіння Господа — остаточного відкриття сенсу та кінця історії.
На Великдень християни проголошують світові: те, що ми бачимо на поверхні історії, — це ще не все суще. Всередині цієї історії, спонукаючи її до завершення, яке Бог задумав для свого творіння від початку, є Слово, що через Нього все сталося; Слово, яке воплотилось із Діви Марії; втілене Слово, яке проповідувало, зцілювало і страждало; Слово, що стало Воскреслим Господом, який, показуючи своїм друзям нову і досконалу форму життя, доступну всім, хто підтримував Його справу, надихнув цих друзів йти і навертати світ.
Дивлячись на Христа, розп’ятого і воскреслого з мертвих, бачачи в Ньому Світло світу, християни знають, як історія — наші особисті історії та історія світу — має вийти назовні. Це не закінчиться космічною ентропією чи великою чорною дірою (незалежно від того, чим закінчиться «всесвіт», як ми його знаємо). Це завершиться Весільним бенкетом Агнця, де відкуплене створіння насолоджується вічним життям із Трисвятим Богом. Ось куди рухається історія.
Знаючи це, ми можемо з надією виконувати свої завдання тут і зараз, незважаючи на те, наскільки темні бурі збираються на горизонті.
Переклад CREDO за: Джордж Вайґель, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
