Нещодавно Конференція скандинавських єпископів оприлюднила листа щодо вчення Церкви про людську сексуальність.
Єпископи, які представляють країни Ісландії, Фінляндії, Швеції, Данії та Норвегії, визнали, що багатьох «спантеличує» дискурс Церкви стосовно цієї теми. Однак у своєму листі вони закликали відкрити наново «сакраментальну природу сексуальності в Божому плані, красу християнської цнотливості та радість дружби».
Засуджуючи «будь-яку несправедливу дискримінацію, також і за ознакою статі чи орієнтації», вони висловили незгоду з тим, що сучасні політичні та культурні рухи висувають «погляд на людську природу, абстрагований від втіленої цілісності особистості, так, ніби фізична стать — це випадковість».
Кардинал Андерс Арбореліус, єпископ Стокгольма і віцеголова Конференції, в інтерв’ю для Aleteia розповів, що спонукало єпископів північних країн написати цього листа.
— Чому скандинавські єпископи вирішили написати листа про сексуальність?
— Зараз є багато плутанини [стосовно цієї теми], і люди відчувають занепокоєння щодо всіх нових питань, які стосуються людської антропології та сексуальності. Тож ми спробували дати вірним більш біблійний погляд на ці питання, щоб показати, як Церква може допомогти людям відповісти на нові виклики.
— Лист був зачитаний у парафіях. Як це сприйняли вірні? Які були відгуки?
— Багато вірних у наших країнах були вдячні за допомогу, яку надала Церква. Дехто мав кілька критичних зауважень. Ми були здивовані тим, що багато хто також і з інших країн дуже позитивно відреагував на наш лист.
— Що, на вашу думку, може зробити Церква, щоб створити простір, де люди, «збентежені» християнським вченням про сексуальність, зможуть розвинути своє розуміння?
— Ми бачили, що такі простори могли цілком спонтанно з’являтися під час синодального процесу в нашій дієцезії. Коли люди збираються разом, щоб поговорити про католицьку віру, про послання Святого Письма, ці питання постають дуже природним чином. Але якби ми сказали «тепер давайте ми прямо поговоримо про сексуальність», це було би складніше. Такі проблеми мають бути частиною чогось більш всеосяжного.
— Лист єпископів мав на меті дати пастирський погляд на тему, яка часто стає досить суперечливою. Що, на вашу думку, Церква може зробити, щоб забезпечити можливість говорити на цю тему на людському рівні?
— Церква може допомогти людям зрозуміти, що людська сексуальність — це те, що має стосунок до нашого сотворення на образ і подобу Божу. Це не лише тілесна потреба чи бажання. Наше покликання — зростати в любові на всіх рівнях: у стосунках з Богом та іншими людьми. Сексуальність — це лише частина, хоч і дуже важлива, але все ж лише частина нашої людської реальності. Бог і Церква можуть допомогти нам отримати ширший погляд на питання сексуальності.
— Наскільки погляд Церкви на сексуальність залишається дійсним і актуальним?
— Послання Євангелія — це щось вічне. Це також стосується і католицького послання про сексуальність. Якщо ми можемо допомогти людям усвідомити, що ми — діти не тільки нашої епохи та культури, це може бути дуже корисним. Є цінності та послання, які перевищують час і простір.
Послання Церкви щодо сексуальних питань є невід’ємною частиною проголошення Доброї Новини. Дуже важливо проголошувати це послання як щось позитивне і життєдайне. Багато хто думає, що Церква говорить лише про заборону, тому було би надзвичайно важливо показати, що є також своєрідний «сексуальний містицизм», який допомагає нам наблизитися до Бога через нашу сексуальну природу.
— Як ви вважаєте, чи повинна Церква закликати до Синоду про сексуальність і різницю між чоловіком і жінкою?
— Це гарна ідея. У всякому разі, я би дивився на це в ширшій перспективі: як ми можемо представити погляд Церкви на людську антропологію сьогодні? Це, звичайно, включає і сексуальність, але стосується й інших питань, таких як штучний інтелект тощо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
