Більшість біографічних публікацій про св. Отця Піо зосереджуються на його стражданнях і його містичному досвіді.
Десь у цьому всьому губиться його безпосередня й енергійна особистість, його талант давати миттєві гострі відповіді.
Нехіть до культу власної особи
Коли ще тільки виявилося, що молодий (тоді ще молодий) капуцин має здатність чинити чуда, а потім розійшлася звістка, що він має стигмати, — до монастиря у Сан Джованні Ротондо почали стікатися натовпи. Одні приходили попросити про допомогу, інші — з цікавості.
Були й такі, хто хотів розважитися за рахунок цього ченця. До таких належала групка з кількох молодиків, які приїхали до монастиря «під мухою» і гучно вимагали зустрічі з о. Піо, нібито з побожною метою. Вони були такі настирливі, що брати-капуцини заради святого спокою вже хотіли надати їм можливість зустрітися з цим співбратом.
А він натомість зник. Обшукали весь монастир, перевірили всі закапелки і закамарки — а стигматик ніби крізь землю провалився. З’явився він аж тоді, коли жартуни від’їхали, розчаровані втратою можливості побачити таку дивину, як містик.
З подібною неохотою Падре Піо ставився і до фотографування його. Дуже довго на фотографіях його або не було видно, або плівка виявлялася засвіченою. Відомі нам фотознімки існують лише тому, що в певний момент настоятелі наказали отцю Піо, щоб він… дав себе сфотографувати!
Майстер гострої відповіді
Життя Падре Піо, окрім стигматів, було позначене численними хворобами і болем. Може, тому його дещо дратував один співбрат-іпохондрик, який невпинно вишуковував у собі хвороби. Його мучили, як він стверджував, нав’язливі головні болі; тож настоятелі вислали його на обстеження.
Обстеження, звісно, нічого не показали. Повернувшись із лікарні, «хворий» натрапив у коридорі на містика і сказав до нього: «А знаєш, отче, виявилося, що в цій моїй бідній голові нічого нема». На що Падре Піо поглянув на співрозмовника з жартівливим блиском в очах і відповів: «Ну, про це всім давно було відомо».
Принциповий сповідник
Капуцин-стигматик був високо цінованим сповідником і до нього часто приходили так звані «тяжкі випадки». Одним із них була жінка, яка страждала на велику скрупульозність. Падре Піо як повчання після сповіді заборонив їй приступати до цього таїнства протягом найближчого місяця. Також він пригрозив, що як пенітентка не виконає його пораду, то він застосує фізичне покарання.
Жінка ця вже за кілька днів знову зазнала спокуси визнати, що має тяжкий гріх на сумлінні й мусить іти до сповіді. Боячись сердитого стигматика, вона вирішила поїхати до іншого міста і посповідалася, не зізнаючись в отриманій забороні.
Коли вона відходила від конфесіоналу, її сповідник раптом почув дзвінкий ляпас, аж пішло відлуння у порожньому храмі. Він визирнув і побачив цю каяницю з червоною щокою. Виявилося, що отцю Піо для виконання обіцяного не завадили ні відстань, ні промовчування впертої «овечки».
Корова і стигмати
З огляду на надзвичайний містичний дар, яким були стигмати, частина людей вважали Падре Піо шахраєм або божевільним. Була навіть теорія, що ці рани є наслідком самонавіювання. Нібито тіло містика так відреагувало на його надто емоційне і тривале переживання Страстей Господніх.
Хтось з оточення о. Піо розповів йому, що один науковець вважає його жертвою надмірно ревної пасійної побожності. Капуцин відказав: «Порадьте тому вченому, щоби пішов на луку і там інтенсивно думав, що він корова. Побачимо, чи виростуть у нього роги!»
Переклад CREDO за: Ельжбета Вятер, Aleteia