Пастор Джонні Мур, член Американської комісії з питань релігійної свободи й автор нещодавно виданої «Нової книги християнських мучеників», вважає, що в Китаї християнство протягом 2‑3 найближчих поколінь утворить «найсильнішу і найчисельнішу релігійну організацію, навіть у всепланетному масштабі».
Цими днями в інтерв’ю для Fox пастор Мур виразив свій захват розвитком християнства в Китаї, і це «попри те, що тамтешня Комуністична партія робить усе, щоб цей розвиток загальмувати». На його думку, в Китаї протестантизм, католицизм, а також іслам «постійно набирають сили». Навіть якнайбільш обережні оцінки говорить про близько 100 мільйонів сповідників Христа у Піднебесній, — втім, сам пастор (якому 2021 року заборонили в’їзд у Китай) вважає, що їх може бути 150-200 мільйонів.
Як історик Церкви, Мур навів славетну сентенцію Тертуліана, що «кров мучеників є засівом християнства», і відніс її до ситуації в нинішньому Китаї. Серед місцевих мучеників він звертає особливу увагу на пастора Вочмена Ні (1903-1972). Внаслідок того, що комуністична влада вигнала його з Китаю ще 1951 року, Ні створив серед закордонних місіонерів екуменічний рух (Ecumenical Campaigne), який поєднав в одному фронті чотири місцеві християнські угруповання: Китайську місію на Континенті, Родину Ісуса, шерег «незалежних» церковних спільнот і різні конфесії. Це, парадоксально, принесло різке зростання зацікавленості християнством. Пастора Ні заарештували 1952 року і він провів 20 років у китайському трудовому таборі, там і помер на самоті. Його вважають християнським мучеником і його постать надалі надихає численних китайців.
Сучасну релігійну ситуацію в Китаї пастор Мур описав так: «Політика нинішнього президента країни Сі Цзіньпіна відзначається вжиттям ‘рішучих кроків’ (адміністративних і юридичних) щодо християнства, яке розвивається. В усій країні знищено близько 2000 церковних будівель і хрестів. Затримано численних духовних. Конфіскують Біблії, привезені з‑за кордону, а в тих, що допущені в обіг, тексти перекручують так, щоб вірні слухалися владу більше, ніж Ісуса. Далі, нагляд за цілим суспільством із допомогою систем штучного інтелекту має на меті застрашити і підкорити Партії всіх віруючих». Слова Ісуса, що «брами пекельні не переможуть Церкву», пастор Мур прокоментував так: «Церква — наче ковадло, об яке розбився вже не один молот. І саме це якраз розігрується в Китаї».
Вочмен Ні (Ні Тоушень) народився 4 листопада 1903 року в Шанту, провінція Гуаньдон, південно-східний Китай, у сім’ї протестантів-методистів. Був третьою дитиною з дев’яти. Його охрестили ще дитиною. Закінчив англіканський коледж Пресвятої Трійці у Фучжоу. 1920 року разом із матір’ю, під впливом учення тодішньої провідної євангелістки Дорі Ю, пережив глибоке навернення і відійшов від методизму. Організував у Фучжоу свою спільноту, члени якої вивчали Писання і ламали хліб. 1928 року перебрався до Шанхая, де заснував релігійне видавництво. Відкидаючи інституціональну Церкву, розпочав рух творення місцевих спільнот, вважаючи, що християни повинні збиратися виключно невеликими групами, оскільки виникнення великих деномінацій нищить віру. 1933 року відвідав Європу й Північну Америку, і знову Європу в 1938 році, встановлюючи контакти з численними західними протестантами.
1949 року виїхав до Гонконгу, однак уже за рік повернувся в Китай, владу в якому захопили комуністи. Мав помірковану позицію, виражаючи готовність до співпраці з «Протестантською Церквою» як об’єднаною організацією, яку створила комуністична влада. Це його не вберегло від арешту і вироку (через 4 роки) до 15 років ув’язнення, за звинуваченням у хабарництві, уникання сплати податків і крадіжки державної власності. Коли його термін засудження добігав кінця, в країні вже бушувала «культурна революція» Мао, скерована проти «старих звичаїв», зокрема проти релігії. Ні Тоушень не тільки не вийшов на свободу, але був засланий на примусові роботи в село провінції Аньхой, де він і помер 30 травня 1972 року, а його останки були спалені.
фінансово.
Щиро дякуємо!
