Миколай Коперник — видатний астроном, творець геліоцентричної моделі Сонячної системи. Він був «людиною Церкви». Але ким, власне кажучи, він був?
Чи Коперник був священником? А чи духовною особою в іншому сенсі? А він міг служити Святу Месу? Ось відповіді на кілька важливих запитань щодо цієї історичної постаті.
Чи був Коперник священником?
Якщо під словом «священник» ми розуміємо католицького пресвітера, який законно прийняв рукоположення у Таїнстві священства в Церкві з рук єпископа, — то ні. Немає жодних свідчень про те, що Коперник був висвячений.
Чи був Коперник духовною особою?
В Середньовіччі до духовенства належало чимало людей, які не прийняли вищих свячень (священницьких), а мали тільки нижчі (диякона, лектора тощо). Знаком приналежності до духовного стану була тонзура — вистрижений кружок на голові. Ті, хто прийняв тільки нижчі свячення, як Коперник, не відправляли Святих Мес і не сповідали; однак вони підлягали церковним судам і могли отримувати доходи за виконання церковних функцій. Саме так було у випадку Миколая Коперника, який був каноніком Вармінського та Вроцлавського капітулу. Прийняття нижчих свячень робило неможливим повернення людини до світського стану.
Що таке капітули і каноніки?
Про капітули і каноніків немає нічого у Святому Письмі. Натомість уже з часів пізньої античності маємо своєрідні сигнали, читаючи про нижчий клір, який мешкає разом та бере участь у літургіях зі своїм єпископом. Особливим прикладом тут є Гіппона у Північній Африці, де на межі IV i V століть святий Августин створив довкола себе своєрідний монастир, що складався з духовних осіб. Запроваджений там устав пізніше буде прийнятий багатьма капітулами. А інші будуватимуть своє життя за так званим Аахенським уставом із часів Карла Великого (конкретно кажучи, 816 року). Відмінність полягала в тому, що Аахенський устав дозволяв канонікам мати приватну власність.
Якими були обов’язки каноніків?
Насамперед — мешкати при катедрі або іншому важливому храмі. Не-катедри, при яких було встановлено капітули, називаються колегіями. Каноніки мали обов’язок молитися в катедрі та капітулі, перш за все — Літургію годин. Також вони мали визначені тижні, протягом яких відповідали за всі богослужіння в катедрі, зокрема за організацію Святих Мес. Для цього були оплачувані посади вікаріїв, які мали вищі пресвітерські свячення.
Якими були права каноніків?
По-перше, з огляду на саму назву виконуваних функцій, каноніки мали право на конкретний дохід із визначених земних благ. Для Коперника це було основою утримання протягом усього життя. Вочевидь каноніки мали також «службові помешкання» поблизу катедри чи капітулу.
По-друге, починаючи з ХІІ століття, катедральні капітули належали до найважливіших церковних інституцій. Єпископи не могли ухвалювати важливих рішень без згоди каноніків; каноніки керували дієцезією по смерті єпископа (тому й Коперник був кілька місяців адміністратором Вармінської дієцезії в 1523 році, не бувши священником) і загалом саме вони обирали наступного єпископа.
Які вимоги були, щоби стати каноніком?
Як ми вже побачили, вищі священницькі свячення не були обов’язковими. У Вармінському капітулі за часів Коперника їх майже ніхто не мав. Натомість вимагалося мати завершену освіту. Коперник виконав цю умову, здобуваючи 1503 року у Феррарі докторат із канонічного права. Оскільки функція каноніка була пов’язана з конкретними доходами, її часто здобували завдяки підтримці впливових осіб: короля, інших каноніків або єпископа. Таким був також випадок Миколая Коперника, який став каноніком у 22 роки завдяки своєму дядькові та опікунові по смерті батька, Лукасу Ватценроде, єпископу Вармії.
Де була столиця дієцезії за часів Коперника?
З кінця Першої пруської війни (1466) і до Першого розбору Польщі (1772) вся територія вармінської дієцезії була напівнезалежним єпископським князівством, яке входило до Речі Посполитої. Однак територія дієцезії ділилася на частини, які підпорядковувалися єпископу особисто або капітулу каноніків. Катедра стояла у Фромборку (Фраєнбурзі), який частково підлягав керівництву капітулу, тому резиденцією єпископів був Лідзбарк Вармінський. Від 1512 року Коперник був відповідальним за забезпечення капітулу харчами. Кілька разів він був канцлером капітулу. Протягом кількох років (у 1516-1519 та 1520-1521) був адміністратором благ капітулу, тобто управляв фольварками (помістями), збирав податки з сіл, розселював селян на опустілих господарствах і дбав про функціонування замку в Ольштині. На цей період припала облога замку хрестоносцями (1520).
Що змінив у функціонуванні капітулів Тридентський Собор?
Тридентський Собор (1545-1563) старався зменшити вплив світської влади на обрання каноніків та єпископів (теоретично, єпископів мав би призначати Папа Римський). У межах посилення дисципліни церковного кліру велено було духовним особам перебувати у місці виконання своїх обов’язків (цього Коперник загалом дотримувався) і не поєднувати різних посад. Після Тридентського Собору Коперник уже більше не міг отримувати доходи від буття каноніком у Вроцлаві, бо це було неможливо узгодити з виконанням його обов’язків у Вармії.
Якими є функції каноніків у наші часи?
Кодекс канонічного права від 1917 року описував катедральний капітул як «сенат і раду єпископа» (кан. 391), залишаючи капітулам право вибору капутільного вікарія у випадку sede vacante (кан. 431) або перешкоди виконання обов’язків єпископа (кан. 429).
Кодекс канонічного права від 1983 року відібрав у капітулів майже всі їхні доти чинні повноваження. Їхнє головне завдання було визначене як «виконання більш урочистих літургійних відправ у катедральному або колегіальному храмі» (кан. 503); натомість ім’ям «немовби сенату» єпископа було названо нове тіло — священницька рада (кан. 495), орган частково виборний, який свої функції виконує каденційно (на час обрання). У разі звільнення єпископської столиці наступного адміністратора дієцезії визначає часто Апостольський Престо безпосередньо; але в окремих випадках це робить колегія консульторів, яких єпископ обирає з членів священницької ради (кан. 502).
То яку роль виконував би Коперник сьогодні?
Миколай Коперник не був священником, але був людиною Церкви, причому Церкви інституціональної. Церква гарантувала йому засоби для прожитку, а він, швидше за все, більшість свого часу та енергії присвячував різним — загалом цілком приземленим — справам цієї Церкви. Коперник жив іще до Тридентського Собору, в Церкві «середньовічній» з багатьох поглядів.
За нагоди вже поблизького Синоду про синодальність, який займається зокрема здійсненням влади в Церкві, можна би приглянутися до деяких середньовічних розв’язань — таких, наприклад, як набагато менш диференційоване розрізнення між духовенством та мирянами, як є сьогодні (звідси всі проблеми з відповіддю на запитання про те, чи Коперник був духовною особою), більша колегіальність виконання влади в дієцезіях (у чому Коперник мав чималу участь) або, врегті, спосіб обрання єпископів, який тоді ще не спирався на виключно безапеляційні вказівки Ватикану. Зрештою, сам Коперник теж 1537 року опинився у списку чотирьох кандидатів на єпископство, що його король представив капітулові до вибору.
Переклад CREDO за: о. Станіслав Адамяк, Catolico
фінансово.
Щиро дякуємо!
