Повертати усмішку на обличчя українських біженців та всіх людей у світі, які були змушені покинути свої домівки, рятуючись від війни, голоду, переслідувань та стихійних лих, викликаних зміною клімату.
Саме з такою метою після початку війни в Україні в Люксембурзі народилася «Riding the Rainbow» — ініціатива циркулярної економіки, натхнена енциклікою «Laudato si’». ЇЇ суть — дати нове життя велосипедам, спортивним товарам, музичним інструментам та вживаним книжкам.
«Жив собі хлопець, який, як і я, любив “Бітлз” і “Роллінг Стоунз”», — співається у відомій пісні Джанні Моранді. Тоді йшлося про війну у В’єтнамі. Сьогодні в центрі уваги на світовій арені — російсько-українська війна, а пісня могла би звучати приблизно так: «Жив собі хлопець, який, як і багато хто, любив футбол і Лігу чемпіонів». Він теж подорожував світом, як герой пісні 1966 року; але одного дня був змушений покинути все, перебравшись із зелених футбольних полів у сірі й убогі табори біженців.
«16-річний Данило нещодавно приїхав до Люксембургу зі своєю сім’єю і жив в одному з центрів, облаштованих для прийняття біженців. В Україні він грав за одну з найсильніших команд — донецький ‘Шахтар’; але коли почалися бомбардування, він утік, забравши лиш те, що мав при собі. Богу було вгодно, щоб у нашому гаражі була пара бутсів його розміру, які належали моєму синові, футболістові клубу в Люксембурзі. Данило взув їх, примірявся, зробив два удари — і раптом на його обличчі з’явилася усмішка надії. Величезна радість для нього і для нас, яка народилася з дуже маленького жесту». Цю історію мені розповів Емануеле Санті, засновник проекту «Riding the Rainbow» (Катаючись на веселці), голова асоціації «Afrilanthropy». В березні 2022 року асоціація дала старт ініціативі, настільки ж простій, наскільки й надзвичайній: повертати вживані, але в хорошому стані велосипеди та спортивний інвентар в експлуатацію для підтримки українських біженців.
Сила солідарності
Емануеле, 46-річний італієць, який проживає в Люксембурзі, розповів для Vatican News та «L’Osservatore Romano», що ця ідея виникла майже випадково: «Один із моїх двох синів першим захотів пожертвувати свій велосипед, а я вирішив зробити наш гараж пунктом збору речей: своєрідною крамницею солідарності, де валютою є усмішка людини, яка втратила все — а тепер знову їздить на велосипеді, підкорює гори, грає в баскетбол, грає на гітарі та насолоджується спортом». Вже скоро ще п’ять гаражів простих громадян стали простором для пожертвування речей і збору розповідей та історій, куди різні люди приносили свої вживані велосипеди, або навіть купували нові, з єдиним наміром — пожертвувати їх.
Зі зростанням попиту з боку жертводавців і біженців по всій країні мережа волонтерів, об’єднаних у благодійну громадську організацію «Afrilanthropy», зрозуміла, що наявність лише одного або кількох пунктів збору обмежує можливості задовольнити потреби всіх бажаючих. Завдяки підтримці волонтерів та фінансовій допомозі двох місцевих фондів (Oeuvre Nationale de Secours Grande-Duchess Charlotte та André Losch Foundation) було розроблено додаток (який можна завантажити в Apple Store, Google Play та на сайті асоціації), щоб полегшити обмін між тими дарувальниками й отримувачами, хто живе поблизу.
Додаток, щоб жертвувати у будь-якій точці світу
Безумовно, концепція, яка надихає «Riding the Rainbow», не полягає у спорожненні гаража або простій благодійності; за нею стоїть «культура піклування», така близька Папі Франциску. Йдеться про бажання зустрічі, пізнання іншого, про те, щоби простягнути руку до ближнього, який стає братом і другом. Очевидно, йдеться також і про великі теми, виражені в енцикліці «Laudato si’», такі як циркулярна економіка, переробка матеріалів, солідарність, зв’язок між людиною та довкіллям, інтегральна екологія, що поважає природу і людину як дві частини одного цілого.
«Зараз ми присутні в багатьох країнах, — розповів Емануеле Санті, — тому додаток є фундаментальним для встановлення контакту між дарувальником і отримувачем. І все це в цілковитій безпеці: адже для обміну велосипедами чи спортивним інвентарем загалом, а також музичними інструментами та дитячими візочками, не обов’язково вказувати домашню адресу, навіть приблизну: достатньо призначити зустріч у барі чи на автобусній зупинці. Але навіть коли немає можливості для фізичної зустрічі, технології допомагають нам творити добро і будувати віртуальну дружбу».
Окрім сприяння соціальній інтеграції, додаток також надає можливості для працевлаштування: проєкт прийняв на роботу кількох біженців і уклав партнерство з українською IT‑компанією у Львові для розробки додатку «Riding the Rainbow».
Деякі показники ініціативи
Майже 1300 користувачів додатку, 12 країн, охоплених ініціативою, понад 700 ощасливлених дітей: такими є показники «Riding the Rainbow». Але, як каже Санті, «за кожною цифрою стоїть обличчя, історія дорогоцінного предмета, який був важливий для дитини і який зараз отримує нове життя. Кожна цифра представляє юного біженця, який знаходить новий початок у громаді, що приймає, також і завдяки спорту як каналові комунікації та інтеграції». Мета, яку вони ставлять перед собою, — поширювати і зміцнювати солідарність, щоб кожен, навіть такий звичайний громадянин, як Емануеле, міг стати рушієм і промоутером солідарності.
«Знову мати велосипед або самокат дає цим дітям зв’язок із життям, яке вони залишили», — підсумовує Емануеле Санті, розповідаючи різні історії та свідчення, почуті впродовж цих місяців. Одна з них пов’язана з назвою асоціації: «Ми щойно розпочали цю діяльність солідарності, коли до нас підійшла українська мама і дуже сором’язливо сказала, що велосипед, подарований її дітям, став немовби веселковим світлом у їхніх очах».
фінансово.
Щиро дякуємо!
