На початку літа в католицькому житті з’явилася цікавинка: з ініціативи єпископа Олександра Язловецького на трасі Київ-Житомир (на виїзді з Києва та на виїзді з Житомира) з’явилися банери з обличчям Ісуса Милосердного.
Розповідаючи CREDO про цей задум, єпископ-помічник Київсько-Житомирський уточнив, що ця ідея оплачена тільки на два місяці, а її продовження залежатиме від того, чи вона сподобається людям. Якщо християни, зокрема католики, вважають таку думку слушною, то подальше фінансування проєкту буде загальним, спільною справою нас усіх як Церкви.
За цей час, коли проєкт уже діє, наступна думка єпископа вийшла на перший план: щоб не просто оплачувати банер із релігійним зображенням, але оновлювати їх. На своїй ФБ‑сторінці він запитував, які в кого будуть ідеї — бо йдеться не про саму грошову збірку, а про живу участь і відгук вірних. І ось, на київську трасу тепер дивиться Пресвята Богородиця, ніжно закликаючи до молитви.
Збір коштів на розміщення ікони Марії
🎯Мета: 20 000.00 ₴
💳Номер картки банки 5375 4112 0752 9111
Про наступний етап цього проєкту ми розмовляємо з людиною, яка допомагає єпископу втілювати цю ідею.
— Мене звати Людмила Задорожна, я адвокат, працюю в київському адвокатському об’єднанні. Народилася в Києві, у католицькій родині. Віру передала мені прабабуся, вона навчила мене молитися. У пʼять років я читала прабабчин молитовник польською мовою (бо в ті роки ще не було українськомовних). Ми щовечора молилися з нею Розарій та різні Літанії.
Я зростала майже «на руках» ксьондза Юрія Нагорного, який був тоді настоятелем Лучинецької парафії. Маю теплі спогади про той час.
Уся моя родина — римо-католики. Мої друзі, колеги і знайомі знають, що я практикуюча католичка. Але я маю різних знайомих, з різних конфесій і Церков, і просто атеїстів.
— Як почалася Ваша співпраця з єпископом?
— Це ідея єпископа Олександра — розмістити ікону на рекламних банерах траси Київ- Житомир. У нього було бажання розмістити саме Ісуса Милосердного, і я почала шукати рекламне агентство, яке розмістить цю ікону. Перші агентства, які знаходилися, — відмовлялися, мотивуючи то незгодою власника бордів на релігійний контент, то занепокоювалися, що це неправославні ікони, то запитували про якісь дозволи. А потім я знайшла фірму, яка погодилася розміщувати релігійний контент без жодних запитань, і ми почали співпрацю. Дякую пані Євгенії Гаврилові, яка працює в цій компанії і шукає нам нові площі для розміщення. А тепер пані Євгенія навіть знайшла власника бордів, який погодився віддати з вересня кілька їх в оренду за вдвічі нижчу ціну. Богу подяка за цього власника, і йому теж дякую.
— Як Ви ставитеся до розміщення релігійного контенту на рекламних площах?
— Я парафіянка храму св. Олександра в Києві і я дуже рада і вдячна єпископу Олександру, що він започаткував у нашій дієцезії таку добру справу. Мрію про розміщення ікони Фатімської Марії, а також Ісуса, який молиться в Гетсиманському саду. Мрію, щоби статуя Діви Марії зʼявилася в центрі Києва (була колись така ініціатива — на місці памʼятника леніну, що на Бессарабській площі… але не вдалося. Може, ще буде нагода до цього повернутися).
Перші пів року війни росії проти України я прожила у чарівному, неймовірному місті Івано-Франківську. І там повсюди є статуї Марії: від великої в самому центрі міста — до маленьких, просто у дворах багатоповерхівок чи приватних садиб. Мені прикро, що в Києві немає Марії, що Київ може жити без Марії… чи, може, київська влада соромиться культу Марії, і взагалі Бога? Чи мешканцям мого рідного міста не потрібна Марія? — я не знаю, але прикро, що так є.
— Що для Вас означає присутність зображень Ісуса і Марії в публічному просторі?
— Для мене це означає нагадування, що Бог має бути на першому місці у житті. І я хочу, щоб якомога більше людей, які ще не пізнали Бога, бачивши зображення Ісуса чи Марії, зацікавилися — Хто це, і повернулись на Дорогу до Отця, пізнали Милосердя Ісуса і неймовірну Любов небесної нашої Мами. Марія чекає на всіх своїх дітей, нікого не відкине.
— Як Ви особисто сприйняли попередній банер, з обличчям Ісуса Милосердного?
— Я щодня пізнаю Милосердя Ісуса у своєму житті. Це моя улюблена ікона, як і зображення Ісуса в Гетсиманському саду. Вони обидві є у мене дома і я завжди їх шукаю в храмах, до яких заходжу. Минулої весни (2022) в Україні не було роботи для адвоката і я займалася своїм хобі — автомобілями. Одного разу в травні я переганяла автомобіль із Литви в Україну, і в Польщі «пролетіла» повз санктуарій Ісуса Милосердного. Побачила — розвернулася — і зайшла всередину. Там якраз була Служба. Від радості й краси побаченого у мене зʼявилися сльози, я так хотіла розповісти про цей санктуарій! Потім кожен наступний раз я прокладала маршрут так, щоби заїхати знов до санктуарію Ісуса Милосердного.
— А які Ваші почуття щодо обличчя Марії з Меджугор’я?
— Я була у Меджугор’ї, привезла фігурку Марії, виготовлену з каменя з гори обʼявлень. Я не завжди була ревна у вірі, були часи занепаду віри у моєму житті.
Саме з Марії почалося моє навернення. Я поїхала в паломництво: спочатку до санктуарію в Бердичеві, потім до Меджугор’я, потім до Фатіми… У Меджугор’ї я переживала неймовірний досвід близькості Марії, Ісуса. В усіх цих місцях я мала досвід Божого дотику до серця. Тому, коли ми радилися з єпископом Олександром, яке саме зображення Марії розмістити, то зупинилися на зображенні з Меджугор’я, бо тут є звернення Марії до всіх нас, дуже лагідне звернення. Корот таке, лаконічне — і особливо актуальне у теперішній час. І доречне, бо на виїзді з Києва на трасу — прохання молитися, приглушити музику і помолитися, запросити Марію з собою в поїздку. Та і в дорогу свого життя… у дорогу до Бога.
— Чи такі зображення викликають цікавість у сторонніх людей, на Вашу думку?
— Читала коментарі до посту о. Віталія Безшкурого з Житомира (він першим написав на ФБ про побачені зображення Ісуса Милосердного). Там були обурення деяких читачів: «такі зображення відволікають водіїв». То я написала, що комерційна реклама ще більше відволікає, а не дуже досвідченому водієві заважатиме все, — але з часом це минеться. На мою думку, є багато людей, які не бачили таких зображень Марії чи Ісуса, не знають про Римсько-Католицьку Церкву зблизька. Тому хто ж, як не ми, це покаже і розкаже?
— А як, на Ваш погляд, можна би зацікавити людей релігійною тематикою?
— Не вийде розказати людині, яка на смак полуниця. Якщо людина ніколи її не куштувала, то не зрозуміє, про що йдеться. Треба дати скуштувати. Треба показати. В цьому контексті — і розміщуючи на банері, і власним життям. А головне: «Якщо мільйон людей молитимуться Розарій…» [Пов’язаний з Фатімським закликом до Розарієвої молитви вислів св. Падре Піо: «Коли мільйон дітей молитимуться Розарій, тоді світ зміниться». — Прим. авт.]
— Що Ви думаєте про потребу молитви і навернення загалом, а в час війни зокрема?
— Я впевнена, що якби всі українці навернулися і перебували в молитві — війна би закінчилась дуже швидко. Може, так і станеться? Ну хай не всі, хоч би певна більшість… За пів року життя у Франківську я не переставала дивуватись: як багато людей у неділю йде до храмів! Із кожного під’їзду в моєму будинку в неділю виходили святково вбрані люди, і всі вони йшли на Службу Божу. Після ранкових богослужінь мешканці парами й цілими родинами прогулювалися містом, ішли на каву або в гості. В Києві цього дуже і дуже мало… Я не бачу в Києві масових ранкових походів до храмів. Може, тому в Івано-Франківську трошки інші люди й інше життя.
— Чи цей час випробувань вплинув на Ваше особисте духовне життя або на духовне життя Ваших знайомих, близьких?
— Ой вплинув… і на особисте життя, і на духовне — як моє, так і знайомих та рідних. І падіння маю, і велику Божу благодать покаяння, і багато подарунків від Бога. Все разом. Життя вирує — попри війну. Колеги, знайомі серйозніше заговорили про Бога, віру, релігію. Рідні стали більше молитися. А мені Марія стала товаришувати ще більше, ніж до війни, ми стали ще ближчі, а Боже Милосердя — всеосяжним! Але і головний духовний ворог не спить, спокушає… Богу подяка за всі події, за всіх людей на життєвому шляху, за молитви, за Боже Слово, проповіді й настанови священників.
Цілковито довіряючи Божому Милосердю, в Рік Божого Милосердя молімося, як нас просить Марія, — і ніхто нас не переможе, якщо ми будемо з Богом!
фінансово.
Щиро дякуємо!
