Три духовні загрози

Про найбільші загрози сучасності розповідає духовний отець семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі о. Григорій Рассоленко.

Найбільша загроза сьогодні — це те, що ми не усвідомлюємо духовних потреб. Люди дуже зосереджені на матеріальних речах: треба думати про їжу, роботу, кар’єру тощо. Це важливо. Але зараз людина так зосереджена на здобуванні цих засобів на проживання, аж навіть боїться визначити собі час на молитву. Проте в людини є й духовні потреби — єдність із Богом, відкритість на Бога, мати час для Бога. Тобто перша загроза — це матеріалізм.

Друга загроза — секуляризація. Ми дуже сильно розділяємо життя духовне, молитовне — і повсякденне. Тобто ми по‑світськи ставимося до всього, що є у світі, не усвідомлюємо люблячої Божої присутності.

І третя загроза — це профанація любові, коли ми зводимо любов до емоцій або до фізіології. Любов, стосунок до Бога, стосунок до віри трактується як емоційність: я не відчуваю нічого; я маю відчути. Я молюся довго і багато молитов, щоб відчути, що я помолився. У цьому відсутня любов. Ми не довіряємо Божій любові. Богові достатньо, щоб ми просто посиділи перед Пресвятими Дарами і нічого не відчували, просто були з Ним. Це акт нашої любові. Для Нього це важливо. Деградація любові до емоційності дуже шкодить духовності, духовному розвитку.

Ісус Христос похвалив убогу вдову за те, що вона кинула два гроші, а ми боїмося, що мало «вкинемо» Богові. Але все велике починається з малого. Велика путь починається з маленького кроку. Велика містичність і велика відкритість на Бога починається просто зі знаку хреста, який ти зробив у мовчанні, у благоговінні перед Ним, а не просто, як то кажуть, «відігнав мух». Це і профанація любові в наших обрядах, профанація любові в тому, як ми підходимо до молитви, до Святого Причастя. Ісус Христос казав св. Фаустині: «Люди зі Мною розмовляють як із трупом». Ми справді так підходимо до Бога: «Дай, Боже, дай». Не бачимо Особи, яка також потребує нашої любові, — бо любов потребує любові.

Бог — досконалий, Бог — всемогутній; але в любові навіть найдосконаліша людина, коли відкривається, то допускає, дозволяє, щоб її зранили. І Ісус Христос, коли відкрив нам себе на хресті, відкрив своє Серце, то дозволив і дозволяє нам постійно ранити себе. Але також очікує від нас великого — нашої любові. Він прагне нашої любові. Сказати Богові «Я Тебе люблю» — дуже багато значить для Бога.

Повністю відеоетер з о. Григорієм Рассоленком дивіться тут.

Читайте також:
Здорова духовність — яка вона?
Рішучість і ніжність. Кілька аспектів сповіді
5 запитань про сповідь
Чи гріх перестати спілкуватися з неприємною людиною?
Як відрізнити одержимість від психічної хвороби?
Що відкриває на дію злого духа?
Що робити, якщо в дитинстві рідні водили до ворожки?
Чому не варто займатися магією
Пастка диявола: бажання отримати містичний досвід