Жовтнева асамблея Синоду єпископів про синодальність може похвалитися безпрецедентною кількістю учасників з правом голосу — зокрема й тих, що не належать до стану єпископів.
Майже 27% з понад 360 учасників Синоду, що мають право голосу, не є єпископами — до цього числа, вперше в історії Церкви, належать жінки і значна кількість мирян. Але навіть із таким широким колом учасників засідання Синоду — і медійні наративи, які виникатимуть довкола них, — ймовірно, будуть формуватися ключовими дійовими особами.
Ось 23 впливові учасники Синоду, на яких варто звернути увагу.
1.Папа Франциск, верховний Понтифік Католицької Церкви і голова Синоду
Щоби було зрозуміло з самого початку: синодальна фішка не йде далі Папи. Незважаючи на те, що Папа поширив право голосу навіть на неєпископів, а до того змінив канонічне право, щоб дозволити ухвалити остаточний синодальний документ як віровчительний (зі схваленням Папи), правда досі полягає у тому, що Папі — і тільки Папі — належить останнє слово у тому, який офіційний вплив Синод матиме на вчення й практику Церкви. Франциск підкреслив, що Синод — це не парламент, а радше досвід Церкви, яка об’єднується навколо Папи, щоб допомогти йому у розпізнаванні. Схоже, що цим принципом він керувався на синодах і раніше — наприклад, уникнувши схвалення висвячення одружених чоловіків на Амазонському синоді 2019 року, незважаючи на значну підтримку цього в асамблеї. Проте лише час покаже, як Папа вирішить відреагувати на результати жовтневої синодальної асамблеї.
2.Кардинал Жан-Клод Оллеріш, генеральний релятор Синоду
Люксембурзький кардинал обіймає важливу посаду особи, відповідальної за організацію жовтневої асамблеї та узагальнення її остаточних висновків. Дехто поставив під сумнів його придатність до такої ролі після його шокуючих коментарів у 2022 році про те, що вчення Церкви про гомосексуалізм є «хибним», але довіра Папи до його товариша-єзуїта ніколи не слабшала: так, він призначив кардинала Оллеріша до своєї ексклюзивної «ради кардиналів» на початку цього року. Враховуючи його важливу роль, суперечливі погляди та стосунки зі Святішим Отцем, кардинал Оллеріш, ймовірно, є найважливішою фігурою на Синоді після Папи Франциска.
3.Кардинал Маріо Грек, генеральний секретар Синоду
Мальтійський кардинал, призначений Папою очільником офісу підтримки Синоду єпископів у 2019 році, від самого початку був важливою фігурою Синоду про синодальність. Він часто говорив про синодальність як про втілення акценту Другого Ватиканського собору на залученні «люду Божого» в управління Церквою, але також наголошував, що нинішній Синод має зосереджуватися на еклезіології, а не на моральних чи сакраментальних питаннях. Він залишається важливим учасником жовтневої асамблеї, особливо у питанні її організації та проведення.
4.Сестра Наталі Бекар, заступниця генерального секретаря Синоду
Сестра Наталі, яку називають «найвпливовішою жінкою у Ватикані», була першою жінкою, призначеною на посаду заступниці секретаря Генерального секретаріату Синоду в 2021 році. Вона була однією з найбільших прихильниць Синоду про синодальність, особливо з огляду на його здатність розширити роль жінок в управлінні Церквою, хоча вона також ясно дала зрозуміти, що свячення жінок наразі не є відкритим питанням. Як жіноче обличчя синодальності, сестра Наталі, ймовірно, матиме вплив як у синодальній залі, так і перед представниками медіа.
5.Кардинал-номінант Віктор Мануель Фернандес, префект Дикастерію Віровчення
Фернандес, давній тіньовий співавтор Папи Франциска, нещодавно був висунутий на центральне місце у Вселенській Церкві — після того, як Папа призначив його головою Дикастерію віровчення і оголосив, що зробить його кардиналом наприкінці вересня. У багатьох інтерв’ю, розданих після свого призначення, Фернандес нерідко викликав подив, зокрема, висловлювлюючи відкритість до «переосмислення» виданого у 2021 році Дикастерієм віровчення роз’яснення про неможливість благословення одностатевих зв’язків, але разом із тим критикуючи німецький теологічний істеблішмент. Можна бути певними, що Фернандес, озброєний упевненістю людини, яка користується прихильністю Папи, виступатиме на Синоді, а інші надаватимуть його словам додаткової ваги.
6.Кардинал Герхард Мюллер, колишній префект Дикастерію Віровчення
Те, що Папа особисто обрав кардинала Мюллера для участі у Синоді, дещо дивна річ — з огляду на гостру публічну критику процесу, названого кардиналом «ворожим захопленням Церкви Ісуса Христа», якому треба протистояти. Надійний ортодоксальний богослов Ратцінґера, кардинал Мюллер може надихнути висловитися інших людей із подібними поглядами, якщо будуть висунуті проблемні питання. Ще один запрошений Франциском німецький критик «синодального шляху» — це єпископ Стефан Остер із Пассау, чий менш конфронтаційний стиль також може мати вплив у жовтні.
7.Патріарх Бешар Бутрос аль-Раї, лідер Маронітської Католицької Церкви
Як голова Маронітської Церкви та Асамблеї Католицьких Патріархів Сходу, кардинал аль-Раї може бути найвпливовішим із 20 представників східних католицьких єпископів на асамблеї Синоду — особливо важливої групи, враховуючи, що нинішня увага до «синодальності» часто пояснюється синодальною практикою Східних Церков. Не всі східні католицькі єпископи погоджуються з цим зв’язком — так, єпископ Мануель Нін, апостольський екзарх для католиків візантійського обряду в Греції, нещодавно розкритикував підхід Синоду як такий, що суперечить східній синодальності — що робить внесок делегатів Східних Церков, присутніх на жовтневій асамблеї, ще важливішим. Ще один патріарх, на якого варто звернути увагу, це єпископ Ібрагім Ісаак Седрак, глава Коптської Католицької Церкви, який виконуватиме функції «делегованого президента» на Синоді.
8.Остін Айвері, фасилітатор Синоду та журналіст
Хоча цей британський журналіст і біограф Папи Франциска не голосуватиме на жовтневій асамблеї, Айвері вже продемонстрував, що є інші способи вплинути на синодальний процес. Він був частиною невеликої групи, яка написала суперечливий документ «Збільште простір свого намету», що став основою для континентального етапу Синоду. Айвері та інші фасилітатори (це абсолютно нова роль на Синоді єпископів) керуватимуть дискусіями у малих групах і займатимуться синтезом їхніх висновків — роль, що викликає певні сумніви, враховуючи його зухвалість у деяких гострих питаннях, як-от мова, якою Катехизм говорить про гомосексуалізм, і традиціоналістські рухи у Церкві. Інші фасилітатори дотримуються навіть більш суперечливих поглядів, як-от отець Філіп Бордейне, президент Папського теологічного інституту Йоана Павла ІІ для вивчення подружжя та сім’ї, що виступає за благословення одностатевих зв’язків, і бразильський єзуїт, отець Адельсон Араужо душ Сантуш, який закликав до висвячення одружених чоловіків і свячень жінок.
9.Кардинал Чарльз Маунг Бо, архієпископ Янгона (М’янма)
Широко шанований провідний голос Церкви в Азії, кардинал Бо здобув популярність завдяки своїм спокійним закликам до миру під час державного перевороту у М’янмі і готовності критикувати порушення прав людини Китаєм. Кардинал Бо, якого вважають абсолютно ортодоксальним, також є помітним прихильником слухання і розпізнавання що лежать в основі синодальності — за його словами, це допоможе Церкві «краще свідчити Євангеліє». Очікується, що його голос буде вищим за будь-які ідеологічні суперечки, що спалахнуть у жовтні.
10.Кардинал Луїс Таґле, пропрефект Дикастерію Євангелізації Народів
Ще один видатний церковний діяч з Азії, філіппінський кардинал, має репутацію поміркованого. Його акцент на діалозі та поступових реформах ставить його на центральне місце у церковних суперечках. Кардинал Таґле, якого розглядають як можливого наступника Папи Франциска (навіть з огляду на минулорічний розпуск очолюваного ним керівництва Карітасу), може зіграти роль «будівника мостів» між різними таборами та точками зору, які лунатимуть у залі Павла VI.
11.Чарльз Палмер-Бакл, архієпископ Кейп-Коста (Гана)
Ганський архієпископ був одним із кількох представників Африки на Синоді про сім’ю 2015 року, що виступили проти прогресивних поглядів на сексуальність — цю роль він міг би виконати в жовтні. Однак опір архієпископа Палмера-Бакла світським сексуальним цінностям поєднується з вдячністю за постійну увагу до синодальності в житті Церкви. Він сказав про африканську делегацію: «Дух посилає нас, щоб принести трохи свіжості світу та Церкві». Його поєднання доктринальної ортодоксальності та відкритості до синодальності може дозволити жителям Гани та африканцям-однодумцям піднятися над деякими з таборів, які, ймовірно, сформуються у жовтні.
12.Ґеорґ Бетцінґ, голова Конференції єпископів Німеччини
Бренд Німецького «синодального шляху» може бути значно заплямований, особливо після критики процесу з боку Папи, але єпископ Бетцінґ і його співбрати прибули до Рима з чіткою місією: просувати зміни, пов’язані з целібатом священиків, висвяченням жінок і сексуальною мораллю. Цікаво, що критика Ватиканом «синодального шляху» здебільшого зосереджена не на суті його пропозицій, а на їхньому застосуванні поза діалогом із Вселенською Церквою — це свідчить про те, що у жовтні німці матимуть змогу представити свою позицію.
13.Сестра Анна Міріям Кашнер, генеральний секретар Конференції єпископів Північної Європи
Сестра Анна, Місіонерка Найдорожчої Крові, стала провідним критиком «синодального шляху», що тривав у її рідній Німеччині. Визнаючи необхідність розгляду таких питань, як формація священників, роль жінки в Церкві та вчення про сексуальність, вона підкреслила, що не може бути перегляду «питань, які належать до незмінних частин вчення Церкви». Очікується, що ця відверта, шанована монахиня займе подібну позицію, якщо Рейн впадатиме у Тибр під час жовтневих синодальних засідань.
14.Кардинал Крістоф Шенборн, архієпископ Відня
Кардинал Шенборн, що був тісно пов’язаний із Бенедиктом XVI, відіграв важливу роль у понтифікаті Франциска, виразно захищаючи суперечливу постсинодальний Апостольський лист 2015 року «Amoris Laetitia». Кардинал-домініканець також продемонстрував зміну своїх богословських позицій, нещодавно висловивши відкритість до одностатевих благословень і висвячення жінок. Кардинал, якого Франциск на знак довіри залишає на посаді протягом трьох років після досягнення пенсійного віку, міг би закликати шукати «компромісу» з більш екстремальними елементами Синоду.
15.Кардинал Леонардо Штайнер, архієпископ Манауса (Бразилія)
Бразильський прелат під час Амазонського синоду 2019 року був рішучим прихильником висвячення одружених чоловіків. Папа Франциск не прийняв цю пропозицію, але натомість у 2022 році зробив цього францисканця першим в історії кардиналом з Амазонії. Відомий як поборник прав бідних і корінних народів (а також як «ЛГБТК-позитивний») кардинал Штайнер перед отриманням червоного капелюха сказав, що має бути спосіб покласти край обов’язковому целібату священиків. Очікується, що він сприйматиме жовтневий Синод як можливість подбати про цю «незавершену справу» 2019 року.
16.Архієпископ Тімоті Брольйо, голова Конференції католицьких єпископів США
Колишній папський дипломат із широкою мережею зв’язків за межами Церкви США, архієпископ Брольйо добре підходить для ролі очільника американської делегації — особливо у період загострення напруженості між Ватиканом і єпископатом США. Але дипломатичні тенденції і надія на те, що Синод допоможе подолати поляризацію, ймовірно, не завадять Брольйо зайняти тверду позицію, особливо якщо синодальність передбачатиме відхід від вчення Церкви про сексуальність. Точка зору єпископату США досі має вагу у Вселенській Церкві, і архієпископ Брольйо цілком готовий її реалізувати.
17.Кардинал Джозеф Тобін, архієпископ Ньюарка (Нью-Джерсі)
У той час, як кардинал Роберт МакЕлрой із Сан-Дієго агресивно проголошував Синод місцем просування жіночого дияконату та змін у підході Церкви до сексуальних гріхів, кардинал Тобін зайняв набагато стриманішу позицію, підкреслюючи, що «доктринальні зміни» не є метою Синоду. Однак це не означає, що кардинал з Ньюарка не поділяє деяких теологічних поглядів кардинала МакЕлроя — раніше він заявляв про відкритість до жіночого дияконату і відкидав опис Катехизмом одностатевого сексуального потягу як «внутрішнього розладу». Більш виважений публічний підхід кардинала Тобіна до Синоду, а також його глибокі зв’язки у Вселенській Церкві, здобуті під час перебування на посаді очільника ордену редемптористів та служіння у Римській курії, можуть зробити його найефективнішим рушієм серед американських «кардиналів Франциска».
18.Рене Келер-Райан, національна керівниця Школи філософії та теології Університету Нотр-Дам (Австралія)
Австралійські архієпископи Тімоті Костелло та Ентоні Фішер відіграватимуть важливі ролі на Синоді (ймовірно, розставляючи різні акценти), але Рене Келер-Райан — це ще один важливий голос. Дослідниця католицької інтелектуальної традиції з особливою увагою до думки святої Едити Штайн, Келер-Райан є потужною захисницею жінок у Церкві, але вона також чітко підтримує вчення Церкви про сакраментальне рукоположення. Оскільки багато хто заявляє про недостатню повагу до жінок, що не мають доступу до свячень, Келер-Райан, ймовірно, запропонує потужний контрапункт.
19.Архієпископ Станіслав Ґондецький, голова Конференції єпископів Польщі
Один із трьох делегатів польської єпископської конференції, архієпископ Познані не цурається захисту католицької віри, коли вважає, що вона під загрозою. Він відіграв значну роль на Синоді 2015 року у протистоянні спробам нормалізувати одностатеві стосунки, а нещодавно різко розкритикував «синодальний шлях» у сусідній Німеччині. Очікується, що Ґондецький буде особливо потужним голосом усталеного вчення Церкви про сексуальність.
20.Отець-єзуїт Джеймс Мартін, письменник і ЛГБТК-активіст
Провідний захисник того, що він називає «інклюзивністю» для католиків, які належать до ЛГБТК, отець Мартін з його контроверсійною діяльністю вже довгий час викликає занепокоєння серед деяких католиків з огляду на можливий підрив католицького морального вчення заради більшої «привітності». Але підхід єзуїтського священника, здається, має підтримку принаймні однієї видатної особи: Папи Франциска, з яким отець Мартін, очевидно, має майже прямий зв’язок. Він є одним із 50 учасників Синоду, обраних особисто Папою, і каже, що сподівається бути «одним із голосів ЛГБТК». Отець Мартін, постійний фаворит медіа, може мати такий самий великий вплив за межами Зали Павла VI, як і в ній.
21.Сестра Жозе Нгалула, теолог Католицького університету Конго
Сестра Жозе, перша африканська жінка, що служить у Міжнародній теологічній комісії, вбачає у синодальності інструмент для вирішення проблеми клерикалізму в Африці та нерішучості африканського духовенства у «прийнятті змін». Але замість того, щоб пропонувати висвячення жінок, — як тлумачать подібні фрази на Заході, — сестра Жозе, схоже, має на увазі практики африканської культури, що принижують гідність жінок, такі як домашнє насильство або зневага до поглядів жінок та їхнього внеску. Таким чином, вона могла би бути видатним голосом підтримки вирішення тих питань про роль жінки в житті Церкви, які перебувають далеко від сакраментальних «червоних ліній».
22.Єпископ Даніель Флорес з Браунсвілля (Техас)
Єпископа Флореса дуже шанують у США за його богословську глибину та принципову позицію — ці дві якості допомогли йому керувати синодальним процесом у США у якості очільника доктринального офісу Конференції єпископату. Він користується не лише повагою своїх співбратів-єпископів, які обрали його одним із п’яти єпископських делегатів США на Синоді, але й Папи Франциска. Папа призначив єпископа Флореса «делегованим президентом» на жовтневій асамблеї — ця роль включає підписання будь-яких остаточних документів. Якщо і коли у Римі спалахнуть суперечки, єпископ Флорес, ймовірно, буде тією фігурою, від якої учасники та католицькі медіа сподіватимуться стабільного шляху вперед.
23.Гелена Єппесен-Шпулер, Швейцарський католицький Фонд посту
Ця швейцарська мирянка дуже чітко заявила про свої наміри на асамблеї: вона буде наполягати на жіночих свяченнях. Єппесен-Шпулер каже, що хоча «священство жінок не впровадять негайно», жовтневий Синод може стати кроком до цього, оскільки «багато єпископів» готові обговорювати жіночий дияконат. Єппесен-Шпулер також дотримується неортодоксальних поглядів на сексуальність і називає погляди східних європейців «ретроспективними». Ознака її впливовості у Римі: Ватикан запросив її виступити на червневій пресконференції, щоб представити «Instrumentum laboris» Синоду.
Переклад CREDO за: Джонатан Лідл, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
