Генеральний Секретаріат Синоду про синодальність опублікував «Instrumentum laboris», тобто робочий документ, який стане ключовим на Генеральній асамблеї Синоду, що відбудеться у Римі у жовтні 2023 та у жовтні 2024 року.
Як повідомляє Vatican News, документ містить досвід місцевих Церков у кожному регіоні світу — Церков, що переживають війни, зміну клімату, економічні системи, які породжують «експлуатацію, нерівність і марнотратство»; чиї вірні зазнають мученицької смерті або мусять миритися з «дедалі більшою, а часом і агресивною, секуляризацією»; Церков, «уражених сексуальним насильством або зловживанням владою та совістю»; тобто «ранами, які вимагають відповідей і навернення». У документі сказано про Церкви, які безстрашно протистоять викликам, залучаючись до синодального розпізнавання, але не намагаючись «розв’язати їх за будь-яку ціну», бо «тільки так ці напруженості можуть стати джерелами енергії і не перерости в деструктивні поляризації».
Втім, як зазначає Crux, хоча документ описує Синод як спробу вивести католицизм за межі «фрагментації й поляризації», конкретні питання, перелічені у ньому, можуть насправді підживити наявні у Церкві розбіжності, бо виглядають такими, що посилюють занепокоєння щодо просування ліберального порядку денного.
Серед конкретних тем для обговорення — рукоположення жінок у диякони та одружених чоловіків у священники, більше охоплення ЛГБТК+ і зосередження на бідних, довколишньому середовищі та мігрантах. Разом із цим, документ не передбачає обговорення абортів, одностатевих «шлюбів» та евтаназії: слова «аборт» і «евтаназія» не згадуються у ньому взагалі, натомість слово «шлюб» згадується лише тричі, в контексті розлучених і повторно одружених розлучених і того, як діяти у випадку міжконфесійних і полігамних шлюбів.
Хоча у тексті зазначено, що документ не належить до Магістеріуму Церкви, тобто не має вчительського авторитету, видима перевага «прогресивних» тез може стати причиною ще більшої напруженості між консерваторами та лібералами.
Метою документу, згідно з його передмовою, є «продовжувати оживляти синодальний процес у звичайному житті Церкви, визначаючи, якими шляхами Дух запрошує нас йти більш рішуче як один народ Божий». Незважаючи на те, що багатьом досі важко дати чітке визначення, «синодальність» загалом розуміється як спільний і консультативний стиль управління, за якого всі члени Церкви, клірики та миряни, беруть участь у прийнятті рішень щодо її життя та місії.
Одне з найбільших питань, на які спрямований документ, полягає в тому, як Церква може «прямувати разом» серед сучасних викликів і розбіжностей у поглядах.
«Ми виявили, що існують спільні питання, навіть якщо синодальність переживається та розуміється по-різному в різних частинах світу на основі спільного успадкування апостольської Традиції», — йдеться в документі, де далі зазначено, що мета синодальності «полягає у тому, щоб визначити рівень, на якому найбільш доречно розглядати кожне питання».
Хоча робочий документ наполягає на необхідності досягти «досконалого сопричастя» в Церкві, досягнення цієї єдності виглядає нелегким завданням, особливо коли документ може сприйматися як такий, що не відповідає актуальним питанням, важливим для значного контингенту глобального католицизму — зокрема тих, хто не поділяє великої частини пастирського бачення та порядку денного Папи Франциска. Наприклад, хоча в документі йдеться про «інкультурацію літургії», що означає адаптацію до місцевих традицій і звичаїв, у ньому не згадуються дебати щодо традиційної латинської Меси (так званої «тридентської»), яка за час понтифікату Папи Франциска стикається з дедалі суворішими обмеженнями. У документі наголошується на літургії як на місці єдності, проте відсутність будь-якої згадки про обмеження Тридентської Меси заслуговує на увагу, оскільки тривала літургійна напруженість через її придушення Ватиканом була включена до документа для Континентальних асамблей, попереднього етапу Синоду.
Слово «жінка» згадується у документі 45 разів, зокрема, робочі аркуші з темами для обговорення включали питання на кшталт: «Які нові служіння можна було би запровадити, щоб забезпечити засоби та можливості для ефективної участі жінок в органах розпізнавання та прийняття рішень?» Зазначається, що більшість Континентальних асамблей просили «розглянути питання про жіночий дияконат» і запропонували питання для обговорення: «Чи можливо це передбачити і яким чином?» Однак, слово «мати» у документі не з’являється жодного разу, якщо не враховувати посилань на Діву Марію. Подібним чином слово «сім’я» з’являється лише кілька разів і стосується «сім’ї Божої» або загальної «людської сім’ї».
Документ також приділяє увагу кризі зловживань, визнаючи необхідність «навчитися здійснювати справедливість як форму турботи про тих, хто був поранений членами Церкви». Різноманітні форми насильства в Церкві — це «відкриті рани, наслідки яких ще не усунуті. До покаяння за завдані нею страждання Церква повинна додати посилену відданість питанню навернення та реформ, щоб запобігти повторенню подібних ситуацій у майбутньому».
Документ наголошує, що не може виробити «заключні вказівки» щодо багатьох питань, які розглядатимуться лише на одній сесії, тому друга зустріч у Римі відбудеться у жовтні 2024 року.
Мета цьогорічної дискусії полягає в тому, щоб «окреслити шляхи поглибленого вивчення» для визначення «відповідних дійових осіб», які беруть участь у синодальному процесі, і забезпечити «плідний процес на службі у розпізнавання, який буде завершено на другій сесії у жовтні 2024 року».
фінансово.
Щиро дякуємо!
