«Синод 2021-2024, в якому до сьогодні вже взяв участь мільйон людей по всій планеті, можна назвати ‘експериментом участі’, можливо — найбільшим, який будь-коли проводили у світі».
Таку оцінку висловили о. Джакомо Коста — Спеціальний секретар, і Паоло Фольїццо — один з експертів XVI Звичайної асамблеї Синоду єпископів на тему синодальності, що вже розпочався в Римі. Щоб цього досягти, «знадобилося створити знаряддя для слухання людей у різних місцевих контекстах, у яких присутня Церква».
На шпальтах «Aggiornamenti Sociali» автори публікації нагадали, що розпочатій у середу першій сесії Синоду передували два роки консультацій та слухання Божого люду в усьому світі. Вони підкреслили, що «в динаміці діалогу на різних рівнях (місцевому, національному, континентальному і вселенському) Церкви в усьому світі заново прочитали свій власний досвід, щоби краще зрозуміти, що означає ‘іти разом’ як віруючі християни, послані проголошувати Його Євангеліє».
Автори пояснюють, що «з цього перечитування виростає усвідомлення і запитання, які вказують на майбутнє, тобто накреслюють, які кроки Церква почувається покликаною зробити, щоби зростати у своєму синодальному вимірі». Це зібрано в Робочому документі, підготовленому на нинішню сесію Синоду. Резулшьтати синодальних роздумів повернуться до місцевих Церков, щоб викликати «зауваження, наприклад — теологічні чи канонічні; але передусім для того, щоб християнські спільноти в усьому світі могли відреагувати» на пропозиції синодальних дискусій. На цій підставі друга сесія згромадження, у жовтні 2024 року, «завершить розпізнання і представить папі його плоди».
Окрім цього нового методу праці, принципове значення для синодального процесу має участь у ньому — разом «зі зрослим усвідомленням того, що Церква почувається покликаною бути простором інтеграції, без бар’єрів при вході». Цей акцент, «поставлений на прийнятті, спирається не на підтвердженні прав індивідуума», а на «динамізмі участі», який «ставить у центрі спільну місію та підкреслює потребу гарантувати кожному можливість зробити свій внесок».
Роздуми над участю, що випливають із синодального процесу, закорінені у специфіці, характерній для Церкви: починаючи від ролі влади, яка не є противагою ані конкуренцією участі, але виконує функцію «гарантій синодальної та партиципаційної якості Церкви», здійснюючи цим свою роль промування спільного блага, — пояснюють о. Коста і Фольїццо.
На їхню думку, діалог на тему головування й керування може принести чималу користь, також і в тому, щоби знайти новий підхід до проблем, яких зазнають демократичні системи. Бо як підкреслив ще 2021 року Підготовчий документ, «синодальна Церква це знак пророчий, особливо ж для спільноти народів, не здатних запропонувати спільний проєкт, завдяки якому можна прагнути до блага всіх».
Обидва автори переконані, що «Синод 2021/2024 є великим шансом для Церкви та виконання її місії». А «для тих, хто в це залучений, почавши з учасників згромадження у жовтні-2023, це означає велику відповідальність».
фінансово.
Щиро дякуємо!
